Міжнародні партнерства у сфері оборонних технологій України активно розвиваються: за даними нового звіту Інституту Київської школи економіки (KSE Institute), підтверджено щонайменше 180 спільних проєктів у виробництві, дослідженнях і технічному обслуговуванні. Водночас значна частина угод стикається з труднощами через експортні обмеження та складні процедури.

Лише за останні 12 місяців було підписано третину всіх партнерств, що свідчить про зрілість і консолідацію українського оборонного сектору. Найбільше спільних проєктів мають німецькі компанії — 36 партнерств, далі йдуть Данія (18) та США (16). За напрямами, найбільшу частку займають безпілотні системи (26%), системи протиповітряної оборони (17%) та артилерія (10%).

Згідно зі звітом, спільні підприємства дозволяють Україні виступати не лише як отримувач допомоги, а як повноцінний партнер на регіональному та глобальному ринку оборони. Україна отримує підтримку у ремонті, виробництві та модернізації озброєнь, а іноземні компанії — доступ до критичних даних і технологій воєнного часу.

Однак 22% угод і меморандумів про співпрацю наразі призупинені через складне експортне законодавство та неузгодженість процедур між різними державними органами. Про це повідомляє Інститут KSE у своєму дослідженні. За словами Олени Білоусової, співкерівниці центру оборонних досліджень KSE Institute, "наші партнери хочуть співпрацювати з українською індустрією і шукають єдине вікно для входу, але вікон багато, і треба знати, яке відкрити в кожному випадку".

"Ми досі не маємо чіткої дороги від меморандуму до робочого підприємства. Хтось має буквально провести партнерів за руку на кожному етапі", — зазначила Білоусова.

Партнерства з державними компаніями гальмують частіше, ніж між приватними: серед приватних 96% угод активні, тоді як серед державних — лише 62%. Як пояснила Марта Бухтіярова, співкерівниця центру оборонних досліджень KSE Institute, державні компанії менш гнучкі, перевантажені бюрократією, а їхні керівники не звикли до процедур перевірки благонадійності.

Основні перешкоди та перспективи

Однією з головних проблем для партнерств залишаються експортні обмеження. Попри те, що Державна служба експортного контролю України у липні офіційно спростила правила для товарів подвійного призначення, отримання експортної ліцензії залишається складним і непрозорим процесом.

Більшість компаній, як українських, так і іноземних, прагнуть вийти на зовнішні ринки, оскільки внутрішній ринок недостатній для масштабування. Наразі ж більшість спільних підприємств виробляють продукцію лише для України.

Міноборони України створило дві програми: Build with Ukraine (виробництво за кордоном для України, старт у червні 2025 року) та Build in Ukraine (залучення компаній до України, старт у жовтні 2025 року). Перша охоплює 41 партнерство, зокрема угоду Taf Industries з німецькою Wingcopter щодо виробництва дронів у Німеччині. Друга — 41 компанію у 60 партнерствах, серед яких BAE Systems із чотирма сервісними центрами в Україні.

Водночас, за словами Бухтіярової, для українських компаній це шанс створити виробничі потужності за кордоном і стабілізувати бізнес, а для міжнародних — отримати доступ до технологій, даних і досвіду фронту. "Коли вони створюють спільні підприємства в Україні, це ще й питання швидкості, адже європейська бюрократія гальмує процеси".

Серед інших проблем — відсутність чіткої інфраструктури для супроводу партнерів від підписання угоди до виробництва, неврегульованість питань інтелектуальної власності у спільних підприємствах, а також валютні обмеження воєнного часу, які ускладнюють інвестиції та репатріацію прибутків.

Попри всі труднощі, в Інституті KSE прогнозують подальше зростання кількості спільних підприємств. Українські компанії, які вже мають успішний досвід, планують розширювати діяльність і за кордоном.