Україна має значний потенціал у видобутку нафти, газу та корисних копалин стратегічного значення, однак більшість проєктів за угодами про розподіл продукції (УРП) досі не перейшли до стадії реального видобутку. Про це йдеться в аналітичному матеріалі Powerhouse.
УРП — це особливий інвестиційний механізм, який дозволяє поєднати державний ресурс із приватним капіталом, технологіями та експертизою, передаючи основну частину інвестиційного ризику приватному інвестору. Держава надає доступ до надр, а інвестор забезпечує фінансування, технології та управління. Вироблена продукція розподіляється між сторонами на умовах, визначених угодою.
Для держави УРП — це спосіб залучити інвестиції та розробити складні або недосліджені ділянки без бюджетних витрат, оскільки ризики бере на себе інвестор. Для інвестора важливою є стабільність умов: угода фіксує правила, розподіл продукції та зобов'язання сторін на весь строк дії, який може сягати 50 років. Спочатку інвестор повертає вкладені кошти, а далі прибуток ділиться з державою.
Українська практика: чому більшість УРП не працюють
Перші дві угоди в Україні були укладені у 2013 році, а новий етап стартував після конкурсів 2019 року, коли у 2020–2021 роках підписали ще 11 угод. Проте станом на вересень 2026 року лише на одній ділянці — Угнівській — ведеться успішний промисловий видобуток. Решта проєктів або перебувають на стадії геологорозвідки, або призупинені через війну та інші фактори.
За даними Powerhouse, сукупні мінімальні інвестиційні зобов'язання за 11 угодами 2020–2021 років перевищують 500 мільйонів доларів, але фактично виконано лише близько 10% цих зобов'язань. Це свідчить про значний нереалізований потенціал: загальна площа ділянок УРП — понад 20 тисяч квадратних кілометрів, і навіть частковий успіх міг би суттєво вплинути на енергетичну стійкість України.
«Інвестору недостатньо отримати право на ділянку. Потрібно перетворити геологічний потенціал на реальний проєкт, пройти весь цикл від due diligence та концепції до буріння, будівництва інфраструктури та початку комерційного видобутку», — наголошує Андрій Охотніков, засновник Powerhouse.
Перспективи та виклики
Війна суттєво ускладнила реалізацію УРП: частина проєктів проходить перегляд умов, зміну структури інвестора або затяжний підготовчий період. Водночас навіть у прифронтових регіонах більшість нафтогазових активів продовжує працювати, що доводить можливість операційної діяльності за підвищених ризиків. Відкладення чи призупинення проєктів часто пов’язане не лише з безпекою, а й зі зростанням вартості капіталу, складністю управління та небажанням брати на себе додаткову відповідальність.
Аналітики Powerhouse вважають, що для енергетичної стійкості України важливо активізувати реалізацію «заморожених» та нових проєктів УРП, залучати міжнародних інвесторів і переходити від моделі «надра як ресурс» до моделі «надра як інвестиційний актив». Це дозволить не лише збільшити видобуток, а й інтегрувати українську ресурсну базу у глобальні ланцюги постачання та розвивати інвестиційну екосистему країни.

