Очільник ювенальної поліції Василь Богдан розповів про основні небезпеки, з якими стикаються діти в соціальних мережах та месенджерах. Про це він заявив в ефірі телебачення, повідомляє Укрінформ.

За словами Богдана, серед найпоширеніших загроз — булінг, у тому числі кібербулінг, насильство, сексуальні посягання, шахрайство, небезпечні знайомства онлайн та втягнення дітей у протиправну діяльність. Він підкреслив, що останнім часом фіксується чимало конфліктних ситуацій, які призводять до тілесних ушкоджень у дітей.

Поліцейський зазначив, що випадки онлайн-шахрайства, вербування та маніпуляцій у соцмережах і месенджерах не є поодинокими. Особливу складність становить те, що діти часто не сприймають такі ситуації як небезпечні. "Те, що в месенджері здається звичайним знайомством, спілкуванням, може потім поступово призвести до наслідків, яких дитина повною мірою може навіть не усвідомлювати. Злочинець спочатку може стати для дитини другом, а вже потім використати цю довіру", — пояснив Богдан.

Він окремо звернув увагу на те, що у соціальних мережах, месенджерах та онлайн-іграх дитина почувається у звичному середовищі й може не розпізнати небезпеку. Тому важливо не лише забороняти певні дії, а й навчати дітей розпізнавати маніпуляції та вербування.

"Не треба починати з крику і покарання. Якщо дитина боїться, що за будь-яку проблему, зокрема, в інтернеті, у неї заберуть телефон, що вона буде покарана, засуджена, вона просто приховає цю проблему. Тому батькам варто створити правило: 'Розкажи мені про небезпеку, і ми спочатку будемо тебе захищати, а вже потім розбиратися, що сталось'", — наголосив Василь Богдан.

Він закликав батьків звертати увагу не лише на вміст телефону, а й на зміни у поведінці дитини: замкнутість, нервозність, приховування інформації, зміна кола спілкування, поява незрозумілих грошей чи подарунків, розмови про "заробітки" чи "завдання". Також насторожити мають фрази на кшталт: "Я не можу тобі сказати, це секрет" або "Мені сказали, що ніхто не має знати".

Богдан підкреслив, що головне — забезпечити довіру між дитиною та дорослими, щоб у разі небезпеки дитина могла звернутися по допомогу, а не приховувала проблему.

Як повідомляв Укрінформ, російські спецслужби використовують онлайн-ігри для вербування дітей з метою збору розвідданих або проведення диверсій, маскуючи завдання під "квести" чи "ігрові місії".