У Росії за останні роки спостерігається масштабний переділ власності: силові органи та суди вилучають великі бізнес-активи у колишніх олігархів і передають їх структурам, пов’язаним із владою чи лояльними особами. Про це свідчать розслідування та судові рішення щодо низки відомих російських підприємців.

Показовим став випадок із Костянтином Струковим, власником компанії «Южуралзолото». 5 липня 2025 року судові пристави затримали його приватний літак у Челябінському аеропорту, забрали закордонний паспорт і не дозволили вилетіти з країни. За кілька днів до цього силовики провели обшуки в офісах компанії, а суд заборонив Струкову залишати Росію. Його звинуватили у порушенні екологічних норм, поєднанні бізнесу з депутатською діяльністю та виведенні прибутків за кордон. Уже 11 липня суд передав державі 67,2% акцій «Южуралзолота». У 2026 році цей пакет продали компанії Руслана Байсарова, якого пов’язують із Рамзаном Кадировим, зі знижкою 42% від стартової ціни.

Схожий сценарій повторився з Вадимом Мошковичем, засновником агрохолдингу «Русагро». Після запровадження санкцій ЄС і переведення компанії до російської юрисдикції, у березні 2025 року Мошковича затримали за звинуваченням у розкраданні та хабарництві. У травні 2026 року суд передав державі 68% «Русагро», які належали Мошковичу та його родині. На момент публікації бізнесмен перебуває у СІЗО, а судовий процес триває. Дослідниця російської олігархії Елізабет Шимпфессл зазначила, що навіть лояльність до влади не гарантує захисту активів: «Під час війни сільське господарство стало настільки важливим, що владі вже було недостатньо співпраці з лояльним власником — їй знадобився прямий контроль».

«Під час війни сільське господарство стало настільки важливим, що владі вже було недостатньо співпраці з лояльним власником — їй знадобився прямий контроль», — сказала Елізабет Шимпфессл.

Ще один приклад — Ілля Трабер, який десятиліттями мав вплив у Петербурзі та був наближений до Путіна. У червні 2026 року його заарештували у справі про вбивство, але через 72 дні випустили за станом здоров’я, а справу закрили. За цей час Трабер втратив частки у чотирьох компаніях, зокрема у проєкті «Приморський УПК» вартістю понад $4 мільярди.

Спроби бізнесменів домовитися з владою не завжди дають результат. Власники компанії «Макфа» пропонували державі мирову угоду: заплатити 10 мільярдів рублів і щороку переказувати ще мільярд на потреби війни. Однак суд усе одно передав компанію та пов’язані активи державі, а згодом їх отримав Россільгоспбанк.

Як показують ці випадки, російська влада використовує силові та судові механізми для перерозподілу власності, навіть щодо колишніх союзників режиму. Формальна лояльність більше не захищає бізнес від втрати активів, якщо держава вирішує взяти їх під прямий контроль.