Горбаті кити у південній частині Тихого океану кожні кілька років відмовляються від попередньої пісні та переймають нову, запозичену від інших популяцій за тисячі кілометрів. Це явище, яке науковці називають «пісенною революцією», є прикладом культурної передачі серед тварин, повідомляє видання Space Daily.
Під час сезону розмноження майже всі самці однієї популяції виконують однакову довгу та структуровану пісню, що складається з окремих звуків, фраз, тем і формує цілісну композицію. Протягом сезону пісня змінюється поступово, однак ці зміни незначні, і всі самці співають майже однакову версію. Іноді ж відбувається різка зміна — попередня пісня повністю зникає, а її місце займає інша, запозичена від сусідньої популяції.
Перший задокументований випадок «пісенної революції» описали у 2000 році в журналі Nature. Між 1995 і 1998 роками горбаті кити, що мігрували вздовж східного узбережжя Австралії, перейняли пісню популяції із західної Австралії. Спочатку нові елементи з’являлися поряд із місцевою піснею, а згодом повністю її замінили.
Дослідники простежили, що такі зміни відбуваються у масштабах усього південного Тихого океану. Порівнявши записи, зроблені протягом 11 років у різних регіонах — від східної Австралії до Французької Полінезії, вони визначили 11 типів пісень. Нові композиції зазвичай з’являлися біля східного узбережжя Австралії, а потім поступово поширювалися на схід через інші популяції. За оцінками, одна й та сама пісня могла дістатися від Австралії до Французької Полінезії приблизно за два роки.
Аналіз понад 9300 фраз із двох пісенних революцій виявив гібридні пісні, у яких поєднувалися елементи попередньої та нової композицій. Це свідчить, що самці освоюють нову пісню поступово, частинами, перш ніж повністю перейти на неї.
Науковці припускають, що передача пісень можлива завдяки контактам між різними популяціями під час міграції, на спільних місцях годівлі або коли окремі кити відвідують інші райони розмноження. Проте безпосередньо момент переходу пісні від одного кита до іншого поки не зафіксували. Висновки базуються на порівнянні структури пісень і відомих маршрутів міграції.
Останні дослідження 2022 року показали, що поширення пісень охоплює майже весь південний Тихий океан. Пісні, записані у Французькій Полінезії, згодом з’явилися біля узбережжя Еквадору. Таким чином хвиля поширення простягнулася приблизно на 14 тисяч кілометрів — від східної Австралії до Південної Америки.
Автори досліджень наголошують, що культурні традиції існують і в інших тварин, зокрема у птахів, приматів та інших китоподібних. Водночас саме горбаті кити демонструють швидку заміну складної вокальної поведінки майже у всіх представників однієї популяції. "Порівняння моди відображає прагнення до нової спільної форми, але воно не пояснює, чому відбувається зміна. Наразі записи встановлюють поширення надійніше, ніж мотив", — йдеться в статті.