Державний секретар США Марк Рубіо заявив про намір адміністрації Дональда Трампа фактично «демонтувати» Міжнародний кримінальний суд (МКС). Ця заява викликала широкий резонанс, особливо для України, адже саме МКС першим видав ордер на арешт президента Росії Володимира Путіна за воєнні злочини.

МКС, який розслідує злочини агресії та воєнні злочини в Україні, давно став не лише юридичною інституцією, а й важливим фактором міжнародної політики. Після розширення розслідувань щодо російських злочинів у нашій країні суд опинився під посиленим політичним тиском. Заява Марка Рубіо є продовженням критики МКС з боку частини американського політичного істеблішменту, який вважає, що суд виходить за межі своїх повноважень і може використовуватися як інструмент політичного тиску.

Сполучені Штати не ратифікували Римський статут, основу діяльності МКС, через побоювання, що американські військові або посадовці можуть опинитися під юрисдикцією суду без згоди Вашингтона. За президентства Трампа суперечності загострилися: США застосували санкції проти керівництва МКС після початку розслідування можливих злочинів американських військових в Афганістані. Адміністрація Байдена частково скасувала ці обмеження, але принципові розбіжності зберігаються. Новий виток конфлікту спричинили рішення МКС щодо Ізраїлю та Росії, що знову викликало гостру внутрішньополітичну дискусію у США.

Для України діяльність МКС має особливе значення. Ордер на арешт Путіна став безпрецедентним випадком, коли чинний керівник держави – постійного члена Ради Безпеки ООН – офіційно оголошений у міжнародний розшук за підозрою у воєнних злочинах. Це послало політичний сигнал світу про те, що навіть найвищий статус не гарантує імунітету від кримінального переслідування. МКС також створив одну з найбільших систем документування воєнних злочинів в Україні, що включає депортацію дітей, удари по цивільній інфраструктурі, катування та інші порушення міжнародного гуманітарного права.

Однак юрисдикція МКС не дозволяє повною мірою розглядати злочин агресії – ключовий злочин, з якого почалася війна. Саме тому міжнародна коаліція держав працює над створенням окремого Спеціального трибуналу щодо злочину агресії Росії проти України. Цей процес, за повідомленнями, набирає обертів: до угоди приєднуються нові країни, зокрема Норвегія, а міжнародна спільнота формує інституційну архітектуру та фінансування трибуналу.

Москва категорично проти створення такого трибуналу, офіційно називаючи його «нелегітимним» і «політизованим». Проте гострота реакції Кремля свідчить про серйозність сприйняття перспективи міжнародного судового переслідування російського керівництва. Спецтрибунал має розглядати не окремі воєнні епізоди, а саме злочин агресії – планування, початок і ведення війни, що безпосередньо виводить на політичне та військове керівництво РФ.

Історія міжнародного правосуддя показує, що політичний тиск не завжди зупиняє судові процеси, а навпаки, може стимулювати створення нових механізмів. Попри заяви американських політиків, МКС продовжує роботу, а Спеціальний трибунал набирає підтримки. Водночас міжнародне право залежить від політичної волі, фінансування та дипломатичних рішень, що робить питання балансу між політикою і правом ключовим у нинішній ситуації.