Європейським країнам, ймовірно, доведеться шукати шляхи співіснування з Росією, навіть якщо війна проти України завершиться не справедливим миром. Про це йдеться у матеріалі The Economist, на який посилається УНІАН.

У Північній Європі, зокрема у скандинавських та балтійських державах, політики різних поглядів погоджуються, що Володимиру Путіну не можна довіряти. За останні чотири роки стратегія західних союзників полягала в тому, щоб не дозволити Росії перемогти, а Україні — програти: Київ отримував зброю та фінансову підтримку, а проти Москви діяли санкції. Розрахунок був на те, що економічні труднощі й внутрішнє невдоволення змінять політику Кремля. Однак Велика Британія, Франція та Німеччина, за даними видання, дедалі частіше ставлять під сумнів ефективність такого підходу.

«Усі ми в глибині душі знаємо, що мир не буде справедливим», — цитує The Economist колишнього американського чиновника, який нещодавно спілкувався з представниками РФ у Москві.

The Economist зазначає, що нинішня стратегія Заходу може не дати очікуваного результату. Якщо економічний тиск і внутрішні проблеми не зламають волю Путіна до війни, Україні та її союзникам доведеться шукати формат співіснування з Росією, який дозволить хоча б призупинити бойові дії. Видання також звертає увагу на те, що попри міжнародну ізоляцію, Путін зберігає контакти з впливовими державами — зокрема, його запросили на саміт G20 у Флориді. У Європі до нього ставляться насторожено, тоді як Китай, Індія та інші країни можуть зайняти іншу позицію.

Питання подальших відносин із Росією обговорювали і на Гельсінському безпековому форумі у Фінляндії. Один із північноєвропейських лідерів, за даними видання, розглядає можливу зустріч на саміті G20 як шанс для прямих переговорів за участю Дональда Трампа, Володимира Путіна та Володимира Зеленського. Водночас інші учасники форуму сумніваються, що ставка лише на міжнародну ізоляцію Путіна принесе Європі бажаний результат.

За прогнозами, Росія може зберегти контроль над частиною окупованих українських територій, а Путін — уникнути суду в Гаазі. Російські еліти, як зазначають учасники форуму, не демонструють готовності виплачувати Україні репарації.

Головне завдання Європи

The Economist підкреслює, що для України питання виживання залишається ключовим, а саме Київ має найбільше підстав вважати Росію державою-вигнанцем. Автори наголошують, що європейці не можуть бути більш принциповими, ніж сама Україна, якщо українці погодяться на мир на недосконалих умовах. Для Європи такий сценарій несе ризики: припинення вогню може дати Росії час для перегрупування та підготовки до нової агресії. Однак європейські країни не можуть вимагати від України продовжувати війну лише заради власної безпеки.

«Усе, що може зробити Європа, — це зробити Україну якомога сильнішою. Позбавити Путіна повноцінної перемоги цілком може бути єдиним покаранням, якого він зазнає за свою агресію. У жорстокому світі, можливо, доведеться змиритися і з цим», — підсумовує The Economist.

Що кажуть у МЗС України

Міністр закордонних справ Андрій Сибіга раніше заявляв, що Україна готова розглядати пропозиції щодо припинення вогню. За його словами, Київ уже отримав чотири такі ініціативи — від Індії, Туреччини, Єгипту та США. Найбільш комплексну пропозицію, за словами Сибіги, представила Індія: вона передбачає можливість домовленостей щодо перемир’я в енергетичній сфері та в Чорному морі.

Очільник МЗС також наголошував, що переговори про завершення війни мають проходити у тристоронньому форматі — за участі України, США та Росії. На його думку, досягнення справедливого миру без участі Вашингтона неможливе. 4 жовтня президент Володимир Зеленський повідомив, що США запропонували провести технічну тристоронню зустріч представників України, Росії та США до кінця місяця. Серед можливих майданчиків називали Об’єднані Арабські Емірати або іншу країну, яку визначить американська сторона.