Останні дані української розвідки свідчать про можливе залучення Росією близько 30 тисяч військовослужбовців Північної Кореї та отримання нових пускових установок для балістичних ракет. Це свідчить про небезпечну тенденцію розширення міжнародної коаліції, що підтримує агресію проти України.

Північна Корея вже постачає Росії боєприпаси, ракети та артилерійські системи, а тепер, за інформацією української розвідки, може суттєво збільшити свою військову присутність безпосередньо на полі бою. Іран тривалий час постачає Росії ударні безпілотники та військові технології, а окремі представники іранської влади останнім часом роблять дедалі агресивніші заяви щодо України.

Китай, офіційно заявляючи про нейтралітет, залишається ключовим економічним партнером Росії. За даними західних урядів, Пекін постачає до Росії товари подвійного призначення, електронні компоненти та іншу продукцію, що використовується в оборонній промисловості. Крім того, Китай забезпечує Москві важливий економічний простір для пом’якшення наслідків санкцій.

Індія не постачає Росії зброю, але є одним із найбільших покупців російських енергоносіїв, що приносить Кремлю значні валютні надходження. Це підкреслює необхідність об’єктивного міжнародного аналізу економічного виміру війни.

Таким чином, Росія давно не веде цю війну самотужки. Навколо неї формується система військової, технологічної, економічної та політичної підтримки, яка дозволяє продовжувати агресію навіть під безпрецедентним санкційним тиском. Фактично вже існує коаліція агресії.

Відтак Україна має ініціювати створення Міжнародної антипутінської коаліції відповідно до статті 51 Статуту ООН, яка гарантує право держав на індивідуальну та колективну самооборону у разі збройного нападу. "Якщо одна сторона формує міжнародну коаліцію для продовження війни, інша сторона має повне право сформувати міжнародну коаліцію для припинення агресії і відновлення міжнародного правопорядку", — наголошується у повідомленні.

Це не про ескалацію війни, а про законне об’єднання держав для колективної самооборони жертви агресії. Чим довше світ обмежуватиметься лише реакцією на чергові злочини Росії, тим більше авторитарні режими переконуватимуться у безкарності координації своїх дій.

Питання в тому, скільки ще країн має бути втягнуто у цю війну, скільки ще мирних людей має загинути і скільки ще балістичних ракет має впасти на українські міста, щоб стало очевидно: Україна стримує не лише Росію, а значно ширшу систему авторитарного співробітництва.

Настав час перейти від політики окремих рішень до політики колективної самооборони. Від коаліції агресії світ має перейти до коаліції законності. Не заради війни, а заради миру. Не заради конфронтації, а заради захисту Статуту ООН, міжнародного права і права кожної суверенної держави на існування. Якщо міжнародне право не здатне зупинити коаліцію агресії, воно має бути захищене коаліцією держав, готових його відстояти.