У Міністерстві оборони Німеччини діє закрите підрозділ «Зондерштаб Україна», який здатен організувати постачання зброї для України всього за два тижні. Про це повідомляє Financial Times із посиланням на співрозмовників у відомстві.

«Зондерштаб Україна» був створений через кілька місяців після початку повномасштабного вторгнення Росії. Спочатку це був ситуаційний центр для моніторингу подій та інформування політичного керівництва, але з липня 2022 року він перетворився на окрему структуру. Підрозділ працює в окремому крилі Міноборони під особливою охороною, і навіть його керівник — бригадний генерал Йоахім Кашке, колишній пілот винищувача Tornado — спілкувався з журналістами поза межами цього крила.

Команда настільки закрита, що її називають «партизанським загоном», а один із наближених до неї співрозмовників описує її як «неймовірно не-німецьку» — надто нетипову для великої бюрократичної машини країни. За словами Кашке, секрет ефективності — у коротких ланцюжках ухвалення рішень, що дозволяє обходити складні закупівельні процедури та не залучати велике відомство з 13 тисячами співробітників, яке займається забезпеченням Бундесверу.

Ключовою причиною оперативності є юридична схема: контракти підписує не німецький уряд, а Україна, а Берлін лише оплачує рахунок. Це дає змогу «Зондерштабу» уникати бюрократичних затримок, характерних для закупівель для власних збройних сил. Як пояснює Кашке, завдяки цьому команда може укладати угоди на постачання зброї для України іноді всього за два тижні.

«Це було вперше, коли ми зрозуміли, чому українці досягли успіху — тому що вони робили саме такі речі»,

— розповів Маттіас Пушніг, офіцер запасу, який останні три роки працював у «Зондерштабі», згадуючи історію з дронами Quantum Systems, які Україна інтегрувала зі Starlink під час боїв за Сіверський Донець навесні 2022 року.

Після цього Берлін почав не лише передавати техніку зі своїх запасів, а й купувати озброєння безпосередньо у німецьких та українських виробників за списками, які формує Київ. Спочатку допомога обмежувалася, зокрема, пропозицією 5 тисяч касок, за що Німеччину критикували напередодні вторгнення. Але згодом, під тиском союзників, країна відмовилася від політики непостачання зброї в зони конфлікту.

Саме «Зондерштаб» оплатив Києву першу систему ППО IRIS-T виробництва Diehl, яка разом з американськими Patriot стала ключовим елементом захисту українських міст і навіть була замовлена для потреб Бундесверу. Минулого року, після скорочення американської військової допомоги, Берлін став найбільшим постачальником зброї для Києва, витративши на це вже близько 58 млрд євро.

За останній рік роль підрозділу змінюється: він стає платформою для обміну досвідом між українськими та німецькими військовими і оборонною промисловістю. Кашке відзначає «багатство тактичного й оперативного досвіду» України. Німеччина, на відміну від Великої Британії, не тримає свій персонал в Україні, а запрошує до себе десятки українських військових для обміну досвідом щодо використання та протидії дронам, а також отримує доступ до даних з української системи Delta.

Утім, практика, коли Київ самостійно вирішує, на що витрачати німецькі кошти, викликає побоювання щодо можливих корупційних ризиків. Кашке запевняє, що команда ретельно перевіряє всі контракти, звіряючи ціни з ринковими та встановлюючи графіки поставок.

Підписані цього року угоди про взаємне оборонне співробітництво між Мерцем і Зеленським відкрили українським компаніям доступ до ринків країн НАТО, що викликало занепокоєння частини німецького оборонного сектору. Голова МЗС Німеччини Йоганн Вадефуль цього тижня публічно визнав, що Берлін «не повністю задоволений» рівнем залучення німецьких компаній у фінансовані ними ж закупівлі для України.