У вересні Росія суттєво скоротила експорт пшениці через Чорне море, намагаючись переорієнтувати поставки на інші напрямки. Про це повідомила Служба зовнішньої розвідки України (СЗР).

За даними СЗР, у другій декаді вересня РФ експортувала лише 347 тисяч тонн пшениці, тоді як за аналогічний період минулого року цей показник становив 1,3 мільйона тонн. Через порт Новоросійськ пройшло 72,5 тисячі тонн, що майже у десять разів менше, ніж роком раніше.

Москва намагається перекинути частину вантажів на Балтійське море, північні порти та Далекий Схід. Зокрема, зерновий термінал «Ультрамар» в Усть-Лузі почав приймати вантажі, а заявки на залізничне доставлення у вересні склали близько 260 тисяч тонн. Проте навіть за максимальної завантаженості цей напрям здатен пропускати лише близько 500 тисяч тонн на місяць.

«Південні ж порти РФ мають понад 60 млн тонн потужностей на рік. Торік через них проходило майже 90% морського експорту російського зерна», — зазначили в розвідці.

Росія також намагається використовувати порт Мурманськ, який підходить для великих суден і працює цілий рік. Однак віддаленість від основних зернових регіонів робить цей маршрут занадто дорогим: додаткові витрати оцінюються у 18–25 доларів за тонну, тобто 720 тисяч — 1 мільйон доларів для партії обсягом 40 тисяч тонн.

На сході країни Росія збільшує відправлення зерна через Китай. Обсяг так званого «Нового сухопутного зернового коридору» зріс із 2,3 мільйона тонн у 2024 році до 5,8 мільйона у 2025-му, а на 2026 рік очікується близько 9 мільйонів тонн. Водночас існують серйозні обмеження: пропускна здатність залізниці, потужності терміналів, тарифи, а також фітосанітарні вимоги, зокрема відсутність відповідного протоколу для російської озимої пшениці та китайські квоти.

У СЗР наголошують, що Росія не може швидко створити альтернативу чорноморському маршруту, оскільки для цього потрібні розвинена залізнична інфраструктура, елеватори, перевалка, страхування, судна та постійні покупці. На Балтиці й у Мурманську таких можливостей недостатньо, а китайський напрям має власні обмеження.

«Росія може розкидати частину зерна по інших маршрутах. Але зібрати з них нову систему такого самого масштабу не виходить», — констатують у розвідці.