Російська економіка, попри західні санкції та втрати від війни, зберігає здатність фінансувати масштабні військові дії проти України ще протягом кількох років. Про це свідчить аналіз поточного стану економіки РФ, її фінансових резервів і структурних обмежень.

Після початку повномасштабного вторгнення та запровадження санкцій багато експертів прогнозували глибоку кризу для Росії. Проте цього не сталося через неповноту санкцій, високі ціни на нафту, використання накопичених резервів і перехід до політики воєнного кейнсіанства. У 2023–2024 роках реальний ВВП РФ зріс на 4,1% і 4,9% відповідно, головно завдяки державним вливанням у військово-промисловий комплекс (ВПК).

Однак у 2025–2026 роках економіка Росії почала втрачати темпи зростання. У першому кварталі 2026 року реальний ВВП знизився на 0,2%, у другому — зріс на 1,3% порівняно з попереднім роком. Промислове виробництво сповільнюється, інвестиції в основний капітал скорочуються шість кварталів поспіль, а дефіцит робочої сили та технологічна відсталість посилюються. Зростання ВПК також сповільнюється: з близько 20% у 2024 році до 3–6% у 2026-му.

Попри це, Росія зберігає значні фінансові ресурси. Станом на вересень 2026 року золотовалютні резерви перевищують 700 млрд доларів, а профіцит поточного рахунку за перше півріччя 2026 року становив 34,1 млрд доларів, що у півтора раза більше, ніж у попередні роки. Це дозволяє Кремлю і далі фінансувати війну, хоча макроекономічні дисбаланси поглиблюються.

Структурні проблеми та вплив санкцій

Економіка РФ дедалі більше набуває ознак «двошвидкісної»: ВПК і пов’язані галузі зростають завдяки держзамовленням, а цивільні виробництва скорочуються через дефіцит робочої сили, падіння інвестицій і проблеми з імпортом. Найбільше падіння у першому півріччі 2026 року зафіксовано в металургії (9,4%), виробництві коксу й нафтопродуктів (7,5%), поліграфії (7,3%), будматеріалах (6,8%), добуванні інших корисних копалин (5,7%), виробництві одягу (5,6%) та машинобудуванні (4,9%).

Рівень безробіття у липні 2026 року становив лише 2,3%, але це результат гострого дефіциту робочої сили, спричиненого демографічною кризою, еміграцією та воєнними втратами (оцінки втрат за 2022–2026 роки — до 1,5 млн осіб убитими, пораненими і зниклими безвісти). Зарплати зростають швидше, ніж у попередні роки, але це тисне на бізнес і бюджет.

«Час не є нейтральним фактором для РФ — кожен наступний період війни збільшуватиме її ціну для агресора», — йдеться у дослідженні.

Суттєвий негативний вплив мають і удари Сил оборони України по нафтопереробній та енергетичній інфраструктурі РФ. З червня 2026 року в Росії триває паливна криза: близько 50% потужностей НПЗ виведено з ладу, що ускладнює роботу промисловості, логістику та сільське господарство.

Перспективи

Найімовірніший сценарій — поступове виснаження економіки Росії. Держава ще здатна кілька років підтримувати високі військові видатки, але це відбуватиметься ціною економічної стагнації, накопичення внутрішніх дисбалансів і зниження підтримки війни серед населення. Дефіцит робочої сили, деградація цивільних секторів, скорочення приватних інвестицій і труднощі з фінансуванням бюджету поступово обмежуватимуть можливості РФ вести війну високої інтенсивності.

Найуразливішим місцем російської економіки є зростання вартості війни та ізоляції від Заходу, що звужує ресурсну базу Кремля і підриває соціальну стійкість режиму.