Регулярні удари по Криму та російських шляхах постачання є частиною оборонної операції, спрямованої на виснаження ворожих сил, які наступають на Півдні України. Про це в ефірі 24 Каналу розповів керівник безпекових програм Центру глобалістики "Стратегія ХХІ" Павло Лакійчук.

За його словами, без стабільного підвезення боєприпасів, техніки та інших ресурсів російські війська дедалі складніше підтримують наступальний тиск на фронті. Чотири місяці тому на Оріхівському та Гуляйпільському напрямках співвідношення пострілів було приблизно шість до одного на користь ворога, зараз ця перевага зменшилася до півтора раза.

Цей результат досягається не лише контрударами на лінії зіткнення, а й завдяки ударам безпілотних систем по маршрутах постачання через Крим і сухопутний коридор уздовж Азовського моря. Йдеться про Кримський міст, поромні та морські сполучення між Таманню і Керчю, Туапсе і Феодосією, а також шлях через Маріуполь, Бердянськ і Мелітополь. Вантажі звідти прямують через Джанкой на півострів або до окупаційних військ у Херсонській та Запорізькій областях.

"Артерії, які живлять ворога через Крим і сухопутний коридор, уже перерізані та заблоковані. До російської наступальної армії доходять лише краплі ресурсів – це і є знекровлення", – наголосив Лакійчук. Він додав, що умовна блокада Криму поки що не є окремою операцією зі звільнення півострова, а є частиною першочергового завдання Сил оборони України – зупинити російський наступ і позбавити ворога можливості безперешкодно перекидати ресурси на Південь.

Щодо безпосередньої операції з деокупації Криму, експерт пояснив, що для цього необхідно спочатку вийти на певні рубежі, які досі контролюють російські війська. "Це поки не операція зі звільнення Криму. Для неї потрібні ресурси і, головне, вихід на початкові рубежі. Чаплинка, Каланчак і Перекоп досі у ворога, а до них ще потрібно пройти багато кілометрів", – зазначив Лакійчук.

Подальший рух залежатиме від наявності людей, техніки, боєприпасів та інших матеріальних ресурсів. Забезпечити їх не може лише головнокомандувач або міністр оборони, адже підготовка великої операції потребує злагодженої роботи всієї державної системи.