Напередодні нового навчального року питання змісту шкільних підручників знову опинилося у центрі уваги не лише освітян, а й політиків та ідеологів. Як повідомляє УНІАН, найбільш активно до 1 вересня готуються у Кремлі: російська влада не лише системно знищує українські книжки на окупованих територіях, а й видає нові підручники, що повертають освіту до тоталітарних ідеологічних підходів. Польща, хоча й менш радикально, також використовує шкільну історію як інструмент політики.
Цього року російські пропагандисти випустили підручники «Історія нашого краю. Донбас і Новоросія» для окупованих територій, «Суспільствознавство» для школярів у самій Росії (під редакцією Дмитра Медведєва), а також анонсували вихід «правдивого» підручника з історії України. Як зазначає видання, у «Суспільствознавстві» дослівно наводяться слова Медведєва про те, що «російські кордони ніде не закінчуються». У попередні роки з підручників російської літератури вже були вилучені згадки про Україну у біографіях письменників, а до програми повернули радянські твори на кшталт «Молода гвардія» та «Як гартувалася сталь».
Російські експерти визнають, що Кремль дедалі більше використовує не лише радянські, а й «нацистські концепти» ідеологізації освіти, відкрито декларуючи побудову «нового світового порядку» — терміну, що був офіційною назвою політики Третього рейху щодо асиміляції підкорених народів.
Паралельно, як зазначає УНІАН, у Польщі шкільна історія давно стала заручником політичної боротьби. Зміна влади призводить до зміни трактування історичних подій: консерватори переписують підручники у власному ключі, ліберали — у своєму. Проте в обох випадках ставлення до української історії часто залишається подібним. Наприклад, у 2017 році підручники історії у Польщі були змінені у консервативному напрямку, особливо щодо Волинської трагедії, завойовницьких походів на українські землі та різних уній. Події, які в Україні називають визвольними війнами, у польських підручниках часто подаються як «громадянські війни» чи внутрішні конфлікти.
У польських підручниках мало згадок про Україну як державу, навіть сучасну. Складається враження, що Україна — це абстрактна територія, яка «історично» належить Польщі, але з певних причин існує окремо. Як наслідок, молодь, яка навчалася за такими підручниками, дедалі агресивніше ставиться до українців. Водночас, порівняно з російськими, польські підручники все ж залишають простір для плюралізму думок.
Детально описується лише операція «Вісла» 1947 року, коли за наказом Сталіна українців і поляків депортували у вантажних вагонах, а багато хто загинув у концтаборах. Польські підручники акцентують на стражданнях своїх співвітчизників, хоча одним із ініціаторів операції були саме польські комуністи. Це чи не єдина тема, яка об’єднує історії двох народів у навчальних матеріалах.
У 2022 році «Український інститут» провів дослідження, як історія України висвітлюється у польських та інших закордонних підручниках. У 2024 році ліберальний уряд Дональда Туска провів реформу шкільної історії: курс скоротили та зробили менш консервативним, однак щодо України трактування залишилися незмінними, лише зменшили обсяг.
«Підручник історії — це завжди державна пропаганда. І факт у тому, що російські та польські підручники з кожним роком збільшують ідеологічну „прірву“ відносно українських посібників — кожен у свій бік», — йдеться у матеріалі УНІАН.
Попри це, контакти між Україною та Польщею у сфері історичної пам’яті не розірвані: діють Українсько-польська робоча група з питань історичної пам’яті (останнє засідання — 2025 року) та Польсько-українські конгреси істориків (останній — цього року), хоча порядок денний переважно визначають польські учасники. На думку авторів, це краще, ніж повна ізоляція чи ідеологічна «ретрофілія», як у Росії.
УНІАН висловлює сподівання, що здоровий глузд в українсько-польських відносинах переможе старі образи, а російські підручники змінять після провалу «СВО».