Заступник генерального прокурора Кравченко подав у відставку 7 вересня після оприлюднення деталей операції "Карфаген" Національним антикорупційним бюро та Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою. Операція "Карфаген" стартувала 4 вересня і стала однією з найбільш резонансних антикорупційних ініціатив останнього часу, оскільки зачепила не лише організаторів шахрайських схем, а й високопосадовців, які могли бути причетними до їх прикриття. За даними Telegram-каналу @ukrpravda_news, масштабні обшуки відбулися й у генпрокурора Кравченка.

У розслідуванні йшлося про те, що посадовці Офісу генерального прокурора нібито прикривали діяльність шахрайських кол-центрів. 5 і 6 вересня ситуація навколо Кравченка залишалася напруженою: генпрокурор то зникав з публічного простору, то знову з’являвся. Вдень Кравченко заявив, що не планує йти у відставку, але вже ввечері, після зустрічі з президентом, оголосив про «свідоме політичне» рішення.

14 вересня президент Володимир Зеленський, реагуючи на заяви Кравченка проти НАБУ, закликав його звільнитися та подав до Верховної Ради подання про звільнення, яке мають розглянути 15 вересня. Сам Кравченко виїхав з України, начебто у відрядження до ПАРЄ, однак, як повідомляє LIGA.net, його туди не запрошували. Після того, як це стало відомо, Зеленський підписав указ про відсторонення Кравченка від посади. Попри це, протягом тижня подання президента щодо звільнення генпрокурора до парламенту так і не надійшло. У кулуарах Давид Арахамія, якого називають політичним «янголом-охоронцем» Кравченка, намагався заспокоїти громадськість щодо ситуації.

«Свідоме політичне рішення», — так Кравченко пояснив свою заяву про відставку після зустрічі з президентом.

Основні підсумки справи Кравченка

1. Чи був виїзд Кравченка погоджений із президентом, вже не має значення — у суспільстві це сприймається як доконаний факт. Інформаційну боротьбу в цьому питанні Зеленський програв.

2. Оборона Кравченка базується не стільки на виправданні себе, скільки на звинуваченнях керівників НАБУ та САП. Наразі публічно озвучено лише "кейс Кривоноса", який навряд чи матиме юридичне продовження найближчим часом. Водночас, у сучасному інформаційному просторі суспільство довго пам'ятає емоційно насичені події.

3. Подальші дії Кравченка залишаються невідомими: чи повернеться він, чи організує пресконференцію або серію інтерв'ю в Європі. Від цього залежить, наскільки довго керівники НАБУ та САП відчуватимуть тиск. Ставлення до самого ексзаступника генпрокурора навряд чи покращиться, але це може негативно вплинути на сприйняття антикорупційних органів. "Чорно-біла" картина протистояння може стати складнішою.

4. Інформаційна команда Зеленського раніше ефективно перебивала скандали новими подіями, не втрачаючи контроль над ситуацією. Однак перший невдалий виступ порушив цю систему, і тепер піднімати ставки без втрати контролю вже неможливо.

5. У президента залишаються дві опори, обидві ненадійні: парламент, який стає розділеним клубом за інтересами, та можливість формувати порядок денний через зовнішню політику. Однак внутрішні питання можуть остаточно домінувати під час ухвалення важливих рішень, і це стосується всіх гравців політичної сцени.

"Стратегія захисту Кравченка будується і буде будуватися не стільки на захисті самого себе, скільки на звинуваченні керівників НАБУ та САП." — йдеться в матеріалі LIGA.net.

Матеріал підготовлено за даними LIGA.net та Telegram-каналу @ukrpravda_news.