Старший офіцер Центрального управління інноваційної діяльності ЗСУ Андрій Оністрат пояснив, чому безпілотні системи поки що не замінили піхоту на передовій. Він розповів, що для масштабного застосування дронів війську бракує не лише техніки, а й інфраструктури та фахівців.
За словами Оністрата, модель, за якою військові керують технікою з безпечних позицій, а на передовому краї працюють роботизовані системи, цілком реальна. Однак для її втілення кількість безпілотників потрібно збільшити приблизно втричі, розширити глибину їхнього застосування та підвищити рівень роботи з ними у всіх підрозділах. «Я сьогодні зустрічався з 241-ю бригадою – засобів немає, нічим воювати», – констатував він.
Оністрат наголосив, що навіть отримання окремої партії дронів не гарантує їхню бойову готовність. Наприклад, 50 дронів можуть відразу відправити на позиції, але частина з них не полетить, якщо у підрозділу немає майстерні для підготовки, налаштування чи ремонту техніки. «В армії завжди не вистачає засобів. Скільки б їх не було, однаково буде мало», – додав офіцер.
Він також розповів про масштаб потреб: бригаді на першій лінії потрібно приблизно 100 дронів щодня, що становить близько 3 тисяч на місяць. Цю кількість слід помножити на число бригад, які воюють на передовій. Безпілотники – лише частина необхідного забезпечення, підрозділам також потрібні мультибомбери, засоби доставки і логістики, наземні роботизовані комплекси та інша техніка, якої також бракує.
Оністрат підкреслив, що купівля одного джипа чи двох наземних роботизованих комплексів – це добре, але недостатньо для бригади, яка веде бойові дії. Раніше окремі роти та батальйони могли частково закривати потреби завдяки медійності, донатам і підтримці спонсорів, але з розширенням підрозділів до полків і бригад це стало недостатньо. Нині вирішальне значення мають великі стабільні бюджети, оскільки техніка має високий рівень втрат і потребує регулярного поповнення.