Міністерство охорони здоров'я України переходить від окремих реформ до створення нової моделі медичної системи. Про це йдеться у проєкті Програми діяльності Кабінету Міністрів № 15521, який визначає стратегічні напрямки розвитку галузі.

Як повідомляє Obozrevatel, документ має ширше значення, ніж просто перелік завдань для МОЗ. У ньому медицина розглядається як ключова складова стійкості держави, економічного відновлення, цифрової трансформації та європейської інтеграції. В умовах війни та зміненої демографії, просте відновлення зруйнованих лікарень не означає повернення до довоєнної системи. Змінилися потреби у реабілітації, психічному здоров’ї, протезуванні, складній хірургії, а також баланс медичних кадрів між регіонами.

У цьому контексті законопроєкт № 15521 пропонує розглядати охорону здоров’я не як ізольовану сферу, а як критично важливу систему, від якої залежать людський капітал, економіка, обороноздатність та соціальна стабільність. МОЗ вже впроваджує Стратегію розвитку системи охорони здоров’я до 2030 року, а Кабінет Міністрів визначив операційні кроки для її реалізації. Основні акценти — доступність і якість медичної допомоги, кадрова стійкість, цифровізація, розвиток інфраструктури, забезпечення ліками та поступове наближення до європейських стандартів.

Проєкт № 15521 об’єднує вже розпочаті процеси в єдину управлінську конструкцію, що базується на людях, фінансуванні, доступності допомоги, інфраструктурі, цифрових системах, лікарських засобах, технологіях і здатності держави створювати правила для гармонійної роботи всіх елементів. Головний виклик — не лише формулювати правильну політику, а й забезпечити її узгоджену реалізацію.

"Найбільш критичним елементом майбутньої конструкції української медицини є не будівля лікарні і навіть не бюджет. Це люди", — наголошується у матеріалі.

Особлива увага приділяється кадровій політиці. Традиційна модель, де лікар був центральною фігурою, стає менш ефективною. Сучасна медицина орієнтується на командну роботу, розподіл функцій і розвиток сестринської справи. Якщо вдасться змінити освіту, стандарти, обсяг компетенцій та оплату праці медичних сестер, це вплине не лише на професію, а й на економіку медичної допомоги. Водночас розширення повноважень має супроводжуватися чітким визначенням відповідальності, сучасними стандартами та гідною оплатою праці.

Зростання зарплат медпрацівників — необхідна, але не єдина умова кадрової стабільності. Важливо також зменшити професійне вигорання, підвищити продуктивність і не погіршити доступність допомоги для пацієнтів. Майбутня кадрова політика буде пов’язана з цифровізацією, автоматизацією, делегуванням функцій і розвитком сучасної організації праці.

Окремо розглядається питання резидентури — нової моделі післядипломної підготовки лікарів, яка вже впроваджується у складних спеціальностях, зокрема нейрохірургії, кардіохірургії та клінічній онкології. Це дозволяє молодим лікарям проходити структуроване професійне становлення у клінічному середовищі, засвоювати командну роботу, сучасні технології та відповідальність за прийняті рішення.

Як підкреслює Obozrevatel, головна цінність наступних державних рішень полягає не у створенні нових структур, а у здатності об’єднати вже розпочаті зміни в єдину ефективну систему, адаптовану до воєнних умов і майбутнього членства України в ЄС.