У Донецькій області триває евакуація сотень сімей з дітьми через загострення бойових дій і наближення лінії фронту. Люди залишають свої домівки, шукаючи безпеки у більш спокійних регіонах України.

Краматорськ цього літа все більше нагадує постапокаліптичний пейзаж: по вулицях розставляють бетонні загородження, які називають "зубами дракона", обплітають їх колючим дротом, а над дорогами натягують протидронові сітки. Місто, де зараз мешкає понад 50 тисяч людей, серед яких майже чотири тисячі дітей, поступово спорожніє, адже щодня евакуаційні автобуси вивозять сотні мешканців.

Руслана, яка живе у Краматорську, розповідає, що через часті обстріли і небезпеку навіть звичайні походи в магазин стали ризикованими. "Стріляти стали частіше – і вночі, і вдень. Я сама сирота, знаю, що таке рости без мами. І я просто не хочу, щоб мій син пережив такий жах", – каже жінка, тримаючи на руках двохрічного сина Олексія.

Попадання дрона у їхній будинок стало останньою краплею. Руслана продала стару машину на запчастини, зібрала речі і прийшла на пункт евакуації. Звідти гуманітарні організації та волонтери безкоштовно вивозять людей у безпечніші регіони або на евакуаційний потяг із Лозової до Львова. "Я не знаю, куди ми їдемо. У нас немає родичів чи друзів, які могли б нас прихистити. Сподіваюся, волонтери допоможуть знайти тихе і безпечне місце", – додає Руслана, реєструючись на рейс гуманітарної місії "Проліска".

Автобус із сім’ями, пенсіонерами та домашніми тваринами вирушає в дорогу. За кілька хвилин після їхнього від’їзду Краматорськ знову потрапляє під обстріл авіабомбами та артилерією. Руслана мріє про нове життя: "Я б дуже хотіла зняти будинок у селі, щоб садити овочі і зелень, щоб Олексій міг гратися на вулиці, знаходити друзів і рости в безпеці".

У транзитному центрі в Лозовій сім’ї тимчасово розміщують у загальних кімнатах. Там Руслана отримує гуманітарні набори та оформляє грошову допомогу від ЮНІСЕФ, яка покриває найнагальніші потреби – оренду житла, харчування, ліки та інші базові витрати.

"Я зараз у декреті, і я мати-одиначка. У мене немає заощаджень чи стабільного доходу, тому ця допомога дуже важлива. Вона дозволить мені знімати житло для нас із сином, поки я не знайду роботу і не влаштую Олексія в дитсадок", – пояснює Руслана.

Поки жінка оформляє документи, Олексій грається на ліжку в транзитному центрі, не знаючи, де житиме завтра. Але мама сподівається, що наступне місце стане для них справжнім домом, де буде тихо і безпечно.