Закон «Про медіа» за три роки не зазнав змін, однак підхід Національної ради з питань телебачення та радіомовлення до його застосування суттєво змінився. Якщо раніше реєстрація онлайн-медіа була формальністю, нині для частини заявників вона перетворилася на складний дозвільний процес.

Після набуття чинності закону медіаспільноті обіцяли просту процедуру: подати документи, сплатити збір — і отримати запис у реєстрі. Як зазначав медіаюрист Ігор Розкладай, Нацрада мала бути не "цербером регулювання", а лише вести облік. Проте вже за рік регулятор почав вибірково застосовувати суворіші підходи.

Як змінювалися підходи регулятора

На першому етапі, до осені 2025 року, відмови у реєстрації були рідкісними й стосувалися переважно технічних помилок або випадків, коли засновником медіа був орган влади. Відкритість процедури дозволила реєструвати навіть телеграм-канали онлайн-казино, що стало перепусткою до рекламних бюджетів гральної індустрії. Водночас вже тоді існувала практика "мовчазної" відмови — члени Нацради просто не голосували за рішення щодо небажаних заявників.

Восени 2025 року Нацрада почала відмовляти у реєстрації інстаграм-блогерам із великою аудиторією та онлайн-казино. Моніторинг ІМІ показав, що з 606 зареєстрованих акаунтів у соцмережах лише 41% дійсно інформують суспільство, а понад половина — спортивні профілі, часто пов’язані з рекламою гемблінгу. Однак замість чітких критеріїв регулятор почав розглядати кожен випадок окремо.

На початку 2026 року Нацрада різко змінила підхід: ютуб- і тікток-канали стали реєструвати як нелінійні аудіовізуальні медіасервіси, для яких реєстрація обов’язкова, а за порушення передбачені штрафи від 80 до 600 тисяч гривень. За даними ІМІ, позиція регулятора змінилася без публічних пояснень. Оксана Романюк зазначає, що місцевим медіа почали надходити вимоги реєструвати кожну платформу окремо, із натяками на можливі штрафи. Водночас, за словами голови гуманітарного комітету Микити Потураєва, такі зміни пов’язані з підготовкою до імплементації європейського акта про свободу медіа (EMFA).

«Закон не змінився, змінилася його інтерпретація Нацрадою», — підсумувала Оксана Романюк.

Паралельно Нацрада почала оцінювати, чи заявник дійсно є медіа: відмови отримували ті, хто не оновлював сайт або мав обмежений доступ до ресурсу. Проте затверджених критеріїв досі немає — регулятор користується власними проєктами, які ще не погоджені із медіаспільнотою.

Нерівність підходів

Яскравим прикладом стало рішення щодо спортивного коментатора Віталія Волочая, якому відмовили у реєстрації двох телеграм-каналів через переважання репостів у контенті. Водночас компанія «Діджиталс солюшнс» без проблем зареєструвала шість медіасервісів, серед яких ютуб-канал із п’ятьма роликами та 62 переглядами. Волочаю як міноритарному учаснику компанії «Мейнкаст» також вдалося зареєструвати корпоративні акаунти, але не авторський канал. Це свідчить про різні стандарти для індивідуальних авторів і великих компаній.

Великі медіахолдинги, такі як Megogo чи «Радіокомпанія Люкс», отримують реєстрації пакетами, іноді по кілька акаунтів за одне засідання. Водночас дрібні автори та регіональні редакції стикаються з відмовами за критеріями, яких не могли знати наперед.

Що пропонують медіа

Медіаспільнота закликає до мораторію на перевірки й санкції, поки не буде затверджено прозорих критеріїв або не зміниться законодавство. Також наголошується, що закон уже дозволяє реєструвати кілька платформ однією заявою, тож немає потреби дробити медіа на окремі акаунти. Ключова вимога — однакові правила для всіх заявників і письмове обґрунтування кожної відмови.