Український маркетолог і блогер Володимир Гевко у своєму блозі на espreso.tv аналізує логіку українських ударів по російських цілях, таких як Wildberries та нафтопереробні заводи, і пояснює, чому перенесення війни на територію Росії стало єдиною реальною стратегією для України.
Гевко зазначає, що руйнування бізнесів, які розвивалися роками, є болючим і пригнічуючим явищем, але війна змушує всіх — людей, інфраструктуру, підприємства — перебувати у стані невизначеності, подібно до кота Шредінгера. "Бо в будь-який момент може прилетіти і все", — підкреслює автор.
Він наголошує, що навіть якщо зараз чиєсь життя або бізнес у безпеці, глобально війна вже не може закінчитися нічим добрим. За словами Гевка, бізнес очікує такої ж долі, як і люди: або руйнування, або окупація. "Ми всі живемо зараз у великій аксіомі Ескобара", — резюмує він.
Автор визнає, що подібні удари варто було здійснювати ще у 2022 році, але тоді не було відповідних можливостей, і саме тому війна затягнулася. Гевко робить висновок, що нападати завжди легше, ніж захищатися, і це пояснює болючість атак для обох сторін. "Захист у нас і у них виходить не так продуктивно. Але на це є логічні та закономірні причини, бо вдарити завжди легше, аніж заблокувати удар", — пише він.
"От Україна і пробує своїми діпстрайками влучити у ту кнопку вимкнення війни, бо про перемогу вже давно не йдеться. Завершення війни тепер наша форма перемоги і вона нам потрібна на вчора."
Гевко підсумовує, що війна перейшла у стадію двосторонньої агонії, і Україна намагається залучити до цієї агонії якомога більше росіян, оскільки, на його думку, "кнопка вимкнення цього жаху на їх стороні. У нас нема".