Оксана Муравльова, викладачка української мови з Донеччини, з 2014 року активно допомагає переселенцям і популяризує українську мову та традиції, створивши в Краматорську розмовний клуб «Файно» і поширюючи вишиванку як символ єдності.

Після вимушеного переїзду з Ясинуватої до Краматорська через початок війни 2014 року, Оксана займалась збором гуманітарної допомоги, підтримкою військових та організацією культурних ініціатив. Вона закликала дітей малювати для воїнів і передавала малюнки на блокпости. Згодом активістка почала об’єднувати людей через українську мову та традиції, створивши розмовний клуб «Файно», де поєднувала вивчення мови з вишиванням. За її словами, вишивка підтримує психологічно і має особливу силу: «Приїхали хлопці з фронту, яким ми подарували вишиті рушники, і кажуть: "Дівчата, не знаємо, що воно зробилося, але в машину попав снаряд і ми всі живі. У кожного біля серця був ваш рушничок"».

Проєкт швидко розростався: до клубу долучалися все більше людей, а крім вишивки додали малювання, майстрування і виготовлення сувенірів. За словами Катерини Гончар, проєктної менеджерки Карітасу України, організація підтримувала ініціативу, надаючи приміщення і допомогу для зустрічей, що сприяло соціальній згуртованості громади.

З початком повномасштабної війни Оксана Муравльова вдруге стала переселенкою, переїхавши на Тернопільщину. Тут вона продовжила співпрацю з Карітасом, адаптуючись до нових умов і розвиваючи громадські ініціативи. Вона ділиться досвідом і допомагає збагачувати місцеву спільноту, не зупиняючись на досягнутому.

Вишивка стала для Оксани не лише хобі, а й символом національної ідентичності. Вона створила вишиванку для пам’ятника Тарасу Шевченку в Краматорську, а також пошила понад 340 прапорів, серед яких кримськотатарський прапор, який разом з волонтерами піднімали на повітряних кульках над Кримом. Цей прапор у 2024 році внесли до Книги рекордів України і зараз він зберігається в музеї Другої світової війни в Києві.

До Дня вишиванки 2023 року Оксана разом з майстринями створила найбільшу в Україні вишиванку завдовжки понад 7 метрів, яку вивісили в ратуші Бережан. Також вона долучилась до ініціативи «Народжені у вишиванках», що щороку дарує вишиті розпашонки немовлятам у пологових будинках по всій Україні.

«Роблю те, що можу зробити для рідної країни. Зараз ми ще, наприклад, ходимо провідувати хлопців в лікарні, робимо багато сувенірів в госпіталь. Шиємо адаптивний одяг — для підтримки шиї, рук, подушки», — розповідає активістка, яка продовжує свою діяльність попри особисті виклики.

Інтерв’ю з Оксаною Муравльовою було записане в межах циклу програм «Історії людей поруч» — спільного проєкту «Еспресо» і «Карітас України».