18–20 вересня Росія провела вибори до Державної думи, залучивши до процесу тимчасово окуповані території України — Крим, Севастополь, а також частини Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей. Як пояснює експерт з міжнародного права Андрій Міхеєв, ці дії не змінюють міжнародно-правового статусу окупованих земель.

Юридичний статус виборів

Проведення виборів на окупованих територіях не легалізує їх захоплення. Міжнародне право прямо забороняє набуття території силою — це закріплено у статті 2(4) Статуту ООН та Декларації про принципи міжнародного права 1970 року. За словами Андрія Міхеєва, навіть послідовність дій — від «референдумів» до виборів і ухвалення законів — не перетворює незаконне на законне.

«Проведення виборів на окупованій території не може легалізувати територіальне захоплення», — наголосив Андрій Міхеєв.

Генеральна асамблея ООН вже ухвалювала резолюції щодо територіальної цілісності України (68/262 у 2014 році, ES-11/4 у 2022 році), засуджуючи дії Росії. Вибори до Держдуми не є новим юридичним титулом для Росії, а лише спробою закріпити незаконну анексію через повсякденне державне управління.

Реакція міжнародної спільноти

21 вересня Європейський Союз заявив, що не визнає російські «вибори» на окупованих територіях України та їх результати, а також оголосив про санкції проти організаторів і кандидатів. Аналогічну позицію висловили Австралія, Канада, Нова Зеландія, Норвегія та Велика Британія, підкресливши, що такі вибори порушують суверенітет України та Статут ООН.

Депутати від окупованих територій

Держдума як орган не втрачає легітимності через участь у виборах на окупованих територіях, але держави можуть не визнавати законність мандатів депутатів, обраних від цих округів. Міжнародне право не містить формули для автоматичного анулювання партійних списків через голоси з окупованих земель, тому реакція має бути юридично точною: контакти з депутатами не означають визнання їх представниками законної влади на українській території.

Міжнародний суд ООН у 2024 році окремо наголосив на обов'язку держав не визнавати ситуацію, створену незаконною присутністю та територіальними претензіями держави-окупанта.

Повторюваність як стратегія

Росія проводить подібні вибори на окупованих територіях не вперше — з 2014 року це вже близько 25-й такий епізод. За оцінкою Андрія Міхеєва, Москва намагається створити враження звичної адміністративної практики, щоб у майбутньому використовувати це як аргумент у переговорах. Однак міжнародне право не визнає повторюваність незаконних дій як підставу для легалізації.

Дії України

Україна має:

  • фіксувати невизнання кожного російського «виборчого» епізоду;
  • синхронізувати позицію з міжнародними партнерами;
  • ініціювати санкції щодо організаторів і кандидатів;
  • документувати факти примусу, тиску, примусової паспортизації та діяльності окупаційної адміністрації.

Ці заходи важливі для формування доказової бази щодо політики окупації та міжнародних злочинів.