Малі молочні ферми в Україні стрімко зникають: за останні роки їхня кількість скоротилася, а великі господарства продовжують зростати. Про це свідчать дані фермерів та профільних організацій, які відзначають, що високі витрати, низькі закупівельні ціни, нові вимоги ЄС і війна змушують дрібних виробників залишати ринок.

За словами сімейної фермерки Маринки Грицик із Чернігівщини, ще у 2022 році в її селі було 18 корів, а зараз залишилося лише сім. Вона прогнозує, що до зими не залишиться жодної. Подібна ситуація спостерігається по всій країні: за п’ять років кількість офіційних ферм зменшилася на третину, а поголів’я корів у домогосподарствах — на дві третини за десятиліття. Водночас лише великі ферми з понад тисячею корів збільшують свою присутність на ринку. Якщо десять років тому до 75% молока виробляли саме домогосподарства, то вже у 2026 році очікується, що переважатимуть підприємства.

Вплив війни та глобальних змін

Війна ще більше ускладнила становище малих фермерів: частина працівників пішла на фронт, землі опинилися під окупацією чи були зруйновані, худоба гинула під час бойових дій. Окрім того, багато фермерів змушені були залишити свої домівки. Навіть без війни найскладнішим періодом для молочних господарств є зима: трава не росте, корови споживають дорогий корм, а надої зменшуються.

На ситуацію впливають і глобальні фактори: світові ціни на молоко впали після надвиробництва у 2025 році, а вартість добрив і пального зросла через напад США та Ізраїлю на Іран. Нові регуляції ЄС також ускладнюють роботу, вимагаючи додаткових витрат і модернізації.

Ганна Лавренюк, генеральна директорка Асоціації виробників молока, зазначає, що «менші ферми сьогодні у вкрай складному становищі», і навіть середні господарства ризикують не пережити цей сезон. За її словами, багато фермерів змушені продавати худобу та залишати бізнес, оскільки заводи пропонують ціни, нижчі за собівартість: «Люди не мають грошей купувати нашу продукцію. А ми не можемо знизити ціну через дорогий корм».

«Багато хто, хто міг, продав худобу і поїхав», — розповіла Грицик.

Конкуренція з ЄС та наслідки для села

Українські фермери стикаються з конкуренцією з боку європейських виробників. Імпортний сир цього літа став символом того, як продукція ЄС витісняє українську на полицях супермаркетів. Водночас українські заводи не завжди мають змогу задовольнити зростаючий попит на сир через нестачу інвестицій у нове обладнання.

Економічні зміни впливають і на сільську економіку: коли малі ферми закриваються, їхню землю викуповують більші господарства. Думки щодо цього розходяться. Дехто вважає, що це робить галузь стійкішою, адже великі ферми ефективніші, можуть інвестувати в розвиток і краще витримують коливання цін. Водночас екологічні організації, як-от Ecoaction, попереджають про ризики для довкілля: великі ферми можуть спричиняти забруднення та виснаження земель, тоді як дрібні господарства сприяють збереженню біорізноманіття.

Попри складнощі, президент Сільськогосподарської дорадчої служби Іван Панків вважає, що у малих і середніх ферм є шанси на розвиток, якщо вони зможуть адаптуватися до нових умов. Він відзначає, що українські фермери не єдині, хто стикається з економічними викликами, і додає: «Ферми будуть розвиватися, бо щотижня до нас звертаються люди, які хочуть будувати».