Україна відзначила 35-ту річницю незалежності у серпні, перебуваючи вже дванадцятий рік у стані війни з Росією та четвертий рік після повномасштабного вторгнення. На тлі цих подій у суспільстві та на Заході досі побутують стереотипи про Україну, які не відповідають реальності, — про це пише Kyiv Independent, спираючись на багаторічні соціологічні дослідження.

За даними автора, українці настільки звикли до самокритики, що самі відтворюють міфи про власну країну, які не підтверджуються фактами. Західні країни, у свою чергу, часто сприймають Україну крізь призму застарілих уявлень: як пострадянську, корумповану державу чи «молодшого брата» Росії. Однак порівняльні дані за три десятиліття свідчать, що Україна вже відповідає, а подекуди й перевищує стандарти країн, які давно є членами ЄС.

Українське суспільство та європейські цінності

Як зазначає автор із посиланням на Європейське соціологічне опитування, українці оцінюють принцип рівності перед судом у 9,62 бала з 10 — це найвищий показник у Європі. Водночас реальну роботу судів громадяни оцінюють лише на 2,03 бала — найнижчий результат у вибірці. Така різниця, на думку дослідника, свідчить не про апатію, а про високі демократичні очікування: українці суворо судять свої інституції, бо вимагають від них європейських стандартів.

Дослідження також показують, що найбільше недовіри до судів мають ті, хто ніколи з ними не стикався, а серед тих, хто мав досвід судових процесів, рівень довіри — хоч і невисокий — вищий.

Відкритість і розрив із російською моделлю

Українці дедалі більше відкриті до різноманіття: у 2022 році 72% опитаних погодилися, що люди іншої раси чи етнічної групи можуть оселятися в країні (у 2012 році таких було 49%). Цей показник значно вищий, ніж у Чехії (27%), Словаччині (35%) чи Угорщині (16%) — країнах ЄС із подібним радянським минулим.

Ще один стійкий міф — про «єдиний народ» українців і росіян — давно спростований соціологією. За даними досліджень, 64% українців обирають свободу, якщо доводиться вибирати між свободою та рівністю, тоді як серед росіян таких 50%. Українське суспільство дедалі більше асоціює порядок із захистом власного голосу, а не з підкоренням владі.

Громадянське суспільство та корупція

Довгий час Україну вважали пасивною, колективістською країною, проте прямі вимірювання індивідуалізму показали, що вона посідає середнє місце у світі, поєднуючи індивідуалістичні та колективістські риси. Українське суспільство організовується горизонтально, самоорганізовано, і не сприймає нав’язаної зверху влади. Це проявлялося як під час виборів отаманів Запорізької Січі, так і під час Майдану 2014 року чи створення територіальної оборони у лютому 2022-го.

Щодо корупції, то 91% українців вважають її поширеною, але лише менше 19% стикалися з нею особисто. За останнє десятиліття частка тих, хто вважає хабарі абсолютно неприйнятними, зросла з 37% до 54%. Це свідчить про посилення громадянської нетерпимості до корупції та пояснює гостроту дискусій навколо антикорупційних органів.

«Розрив не між Україною та європейськими цінностями, а між українською реальністю та західним сприйняттям», — підкреслює автор матеріалу.

Висновки

Автор наголошує, що реформи в Україні йдуть нерівномірно, інститути ще слабкі, а війна ускладнює ситуацію. Проте глибока горизонтальна культура, демократичний запит, самоорганізація та відкритість вже роблять Україну європейською країною — іноді навіть більшою мірою, ніж деякі члени ЄС. Помилкові уявлення Заходу гальмують інтеграцію, впливають на обсяги допомоги та підживлюють ідею, що Україна — лише «прикордоння», а не повноцінна європейська держава. Автор закликає переглянути ці стереотипи й оцінювати Україну за реальними даними, а не за міфами.