Атомні електростанції в Європі цього літа були змушені обмежити виробництво електроенергії через посуху та рекордно низький рівень води у річках, що підкреслило вразливість атомної генерації до кліматичних змін. Про це у колонці для РБК-Україна розповіла координаторка проєктів ГО «Екоклуб» Анастасія Яхнюк.

За її словами, у Франції, Швейцарії, Угорщині, Румунії та Болгарії частину енергоблоків довелося перевести на знижену потужність або повністю зупинити. Головною причиною стала екстремальна посуха та обміління Дунаю, біля якого розташовані АЕС «Пакш» (Угорщина), «Чернаводе» (Румунія) та «Козлодуй» (Болгарія). Вода є ключовим ресурсом для охолодження реакторів: за даними Інституту ядерної енергетики, один реактор споживає від 1 514 до 2 725 літрів води на МВт·год, тобто сотні мільярдів літрів на рік.

Крім нестачі води, на роботу АЕС впливає й її температура: якщо вода у річці стає занадто теплою, вона втрачає здатність ефективно відводити тепло, і оператори змушені знижувати потужність або зупиняти реактори. Наприклад, у Швейцарії через підвищення температури води в річці Ааре була зупинена АЕС «Бецнау».

В Україні питання водозабезпечення для атомної енергетики також набуває стратегічного значення, особливо на тлі планів щодо будівництва нових енергоблоків. Найбільш вразливою до кліматичних змін є Южноукраїнська АЕС, розташована у басейні Південного Бугу, де вже фіксуються ризики маловоддя та підвищення температури води. Водночас водозабезпечення цього енергетичного комплексу впливає не лише на роботу АЕС, а й на санітарний стан води для мешканців Миколаївської області.

Схожа ситуація на Хмельницькій АЕС, де для охолодження використовується водойма, що поповнюється з басейну Горині. У 2016–2017 роках станція вже потребувала додаткового водозабору навіть при роботі двох енергоблоків. У разі будівництва нових блоків зросте обсяг нагрітої води, що може призвести до підвищення температури водойми, посилення випаровування і зростання мінералізації.

«Водозабезпечення не можна розглядати як другорядний фактор при розвитку атомної генерації. Особливо це стосується нових енергоблоків, розрахованих на десятиліття експлуатації», — підкреслила Анастасія Яхнюк.

За прогнозами Міжурядової групи експертів з питань зміни клімату (IPCC), до кінця століття Україна зіткнеться з підвищенням середніх температур, частішими хвилями спеки, зміною режиму опадів та тривалішими літніми періодами маловоддя. Хоча наразі немає доказів неминучого дефіциту води для АЕС у майбутньому, існуючих даних недостатньо, щоб повністю виключити цей ризик.

Яхнюк наголошує, що при плануванні нових атомних потужностей необхідно оцінювати не лише поточний стан водних ресурсів, а й їхню гарантовану доступність на весь період експлуатації станцій. Це відповідає сучасним рекомендаціям МАГАТЕ та принципам адаптації критичної інфраструктури до кліматичних змін.