Кесарів розтин тривалий час був операцією відчаю, що проводилася на вмираючих матерях задля порятунку дитини. Помилково вважають, що Юлій Цезар народився таким шляхом, але його мати прожила довго після пологів, тож це — міф.
Одним із перших задокументованих випадків кесаревого розтину вважають операцію Якоба Нуфера у 1500 році. Він, не будучи лікарем, а кастратом свиней, провів розтин власній дружині після безуспішних спроб акушерок. Обоє вижили, що стало сенсацією для того часу.
Протягом століть кесарів розтин залишався смертельно небезпечним для жінок і супроводжувався численними забобонами. У 1794 році доктор Джессі Беннетт у США успішно провів операцію власній дружині, застосувавши низький розріз і видаливши матку, щоб уникнути подальших ризиків. У 1879 році британський медичний місіонер Р. В. Фелкін описав кесарів розтин у племені Уганди, де для стерилізації використовували бананове вино, а кровотечу зупиняли кутером. Згодом ці методи стали поширеними у світі.
У 1900 році з’явився розріз Пфанненштіля, що зменшував ускладнення та скорочував відновлення. Антибіотики та покращене знеболення зробили операцію безпечнішою, але кесарів розтин залишається серйозним втручанням.
За даними ВООЗ, нині кесарів розтин становить 21% від усіх пологів у світі, а до 2030 року ця частка може зрости до 29%. За словами акушера-гінеколога Андрія Мартича, це пов’язано з комплексом причин: змінами природного відбору, коли завдяки кесаревому розтину виживають жінки з анатомічними особливостями, що ускладнюють природні пологи; підвищенням середнього віку першої вагітності; метаболічними проблемами, такими як діабет і ожиріння; а також «синдромом втрачених навичок», коли сучасне акушерство не намагається будь-якою ціною знизити частку операцій.
Лікар наголошує, що кесарів розтин не є вибором жінки в Україні, а використовується як «аварійна кнопка» для мінімізації ризиків. Це велика порожнинна операція з розрізом через сім шарів тканин і рубцем на матці, що ускладнює наступні вагітності.
Серед ускладнень після операції — інфекції (ендометрит), кровотечі понад 1000 мл, венозна тромбоемболія. Віддалені наслідки включають формування «ніші» — потоншення стінки матки, що може призводити до безпліддя, та ризик врастання плаценти у рубець, що загрожує втратою матки.
Для відновлення після кесаревого розтину застосовують протокол ERAS (прискорене відновлення після операції), який передбачає активізацію пацієнтки протягом 6-12 годин після операції. Важливо обмежувати навантаження, адекватно знеболюватись і слідкувати за тривожними симптомами, такими як посилення кровотечі, біль, набряк, почервоніння рани чи неприємні виділення.
Андрій Мартич радить достатньо відпочивати, рухатися помірно і не піднімати важкого. Підтримка родини у перші тижні після операції значно полегшує відновлення.