Картонкові протести: чи час перейти до дорослої розмови про управління державою?

Протести, що знову виникли навколо повернення Федорова до Міністерства оборони, вкотре підняли питання не лише персоналій, а й загальної кризи державного управління в умовах війни. Автор публікації на espreso.tv наголошує, що такі акції лише гаслять найактивніші пожежі, тоді як навколо лишається багато невирішених проблем.

За словами Богдана Логвиненка, журналіста і засновника проєкту Ukraїner, протест давно мав вийти за межі окремих прізвищ і перейти до обговорення системних змін. Він пропонує перейти до «дорослої» розмови про принципи управління, які могли б стати основою для подолання криз і розвитку країни.

Перший із запропонованих принципів — конституційність. Верховна Рада має відновити свою суб’єктність і перестати бути лише формальним підписувачем рішень, ухвалених за кулісами. Призначення урядовців має відбуватися через відкриті дебати, захист програм, залучення громадянського суспільства та парламентських комітетів, які нині фактично ігноруються.

Другий принцип — прозорість. Президент і уряд повинні комунікувати з профільними організаціями ще до ухвалення рішень. Логвиненко наводить приклад Міністерства у справах ветеранів, де, попри наявність програм, ветерани часто не знають про них. Це породжує питання, чи не варто чесно визнати, що держава не розуміє, що робити з ветеранами, а проблема не обмежується лише одним міністерством.

Третій принцип — підзвітність. Суспільство має розуміти, з якими завданнями не впоралися попередники та які ключові показники ефективності ставляться наступникам. Без цього звільнення чиновників залишаються незрозумілими, а лавка запасних міністрів і прем’єрів швидко вичерпується.

Четвертий принцип — інституційність. Держава повинна будувати стабільні механізми, а не покладатися на ручне управління окремих менеджерів. Інституції мають функціонувати за процедурами, які сильніші за прізвища. Логвиненко наводить приклад Ради національної безпеки і оборони, яка за різних президентів виконувала різні функції, часто стаючи інструментом політичної боротьби, а не стабільним органом.

Автор попереджає, що без таких змін «картонкові протести» можуть тривати нескінченно, породжуючи паралельні інституції поза державою. Він закликає замислитися, у якій країні хочеться жити — де призначення міністрів пояснюється системними підходами, а не лише прізвищами.

Ідеї та пропозиції викладені Богданом Логвиненком, журналістом і письменником, у його публікації на espreso.tv. Редакція не завжди поділяє думки авторів блогів.