Маріуполець Максим із позивним «Бора-Бора» після двох років роботи гідом у В’єтнамі повернувся в Україну з початком повномасштабної війни та вступив до Збройних сил. Про його шлях розповіло Командування Сил підтримки ЗСУ.

У 2015 році Максим разом із родиною залишив Маріуполь, згодом оселився в Рівному, працював у сфері продажів, а потім вирушив за кордон. Майже два роки він провів у В’єтнамі, де працював гідом і подорожував країнами Азії. До війни військового досвіду не мав.

Після вторгнення Росії Максим повернувся додому та 14 березня 2022 року приєднався до ЗСУ. Починав солдатом, а згодом став головним сержантом роти інженерного підрозділу. За цей час він виконував завдання на Харківщині, Донеччині та Запоріжжі.

Однією з найскладніших ротацій Максим називає роботу біля Куп’янська, де його підрозділ облаштовував опорні пункти за півтора кілометра від російських позицій. Через постійний обстріл більшу частину робіт доводилося виконувати вручну. «Ми будували опорні пункти для піхоти. Під постійним вогневим впливом противника продовжували свою роботу», — розповідає Максим. За його словами, лише одна рота за рік облаштувала близько 30 опорних пунктів.

Інженерна робота на фронті за роки війни суттєво змінилася. Через масове використання дронів великі укріплення поступаються місцем компактним і менш помітним позиціям. «Війна не стоїть на місці. Ми мусимо встигати за тими ноу-хау, які з’являються під час війни — працюємо на випередження», — зазначає Максим.

У червні кореспондент АрміяInform побував із військовими 91-ї окремої Охтирської бригади підтримки, які облаштовували оборонні рубежі. Лише за годину роботи їм двічі довелося зупинятися через ворожі БПЛА: спочатку поруч пройшов FPV-дрон, а згодом над ділянкою збили «Шахед». Інженерів прикривали групи з детекторами, засобами РЕБ і стрілецькою зброєю.

Попри дрони, фортифікації продовжують рятувати життя. У підрозділі згадують укриття, яке витримало пряме влучання 152-мм артилерійського снаряда, а згодом — вибух КАБа за десять метрів. Військові всередині залишилися неушкодженими.

Крім будівництва позицій, Максим виконував і інші завдання. Одного разу разом із бойовим медиком він вирушив по двох поранених військових суміжного підрозділу, подолавши десятки кілометрів під загрозою російських дронів і доставивши їх до стабілізаційного пункту. В іншому випадку підрозділ евакуював пошкоджений бронеавтомобіль MaxxPro, який росіяни намагалися знищити дронами, але машину вдалося врятувати.

Маріуполь Максим востаннє бачив у 2017 році. Він зізнається, що рідне місто залишається для нього однією з причин продовжувати службу. На питання про найціннішу нагороду Максим відповідає:

«Для мене особисто найкраща нагорода — це наша перемога».