Більшість громадян Ісландії проголосували проти відновлення переговорів про вступ країни до Європейського Союзу. За підсумками референдуму, 52,84% виборців висловилися проти, що стало несподіваним результатом для частини європейської спільноти та українських прихильників євроінтеграції, повідомляє zn.ua.

Рішення ісландців не є поразкою демократії, а навпаки — її проявом. Як зазначає дослідник Бальдур Торгальссон, вибір громадян формувався до останнього моменту, і саме 12,7 тисячі голосів тих, хто не визначився до дня голосування, стали вирішальними. Явка була найвищою з 2009 року, коли країна пережила фінансову кризу, що суттєво вплинула на добробут острова.

«Те, що відбулося зараз, є не наслідком інтернет-маніпуляцій тролів Маска чи Путіна, а спільним агітаційним провалом місцевих євроінтеграторів і офіційного Брюсселя, який не мав чого запропонувати пересічним ісландцям», — йдеться у матеріалі.

Референдум в Ісландії має лише консультативний характер і не тягне за собою юридичних наслідків. Однак політична вага подібних рішень у цій країні значна: у минулому ісландці вже організовували масові протести, які впливали на долю уряду та зовнішньополітичний курс. Нинішня коаліція складається з партій із різними поглядами на євроінтеграцію, і референдум став способом передати вирішення питання народу.

Контекст ісландського вибору суттєво відрізняється від українського. Для Ісландії питання членства в ЄС — це не ідеологічний вибір, а прагматичний розрахунок вигод і витрат, насамперед у сфері рибальства та контролю над власними ресурсами. Країна вже інтегрована з ЄС у багатьох сферах (Шенген, Європейська економічна зона), але не готова поступатися суверенітетом у ключових для себе питаннях.

Досвід Ісландії показує, що навіть у країнах із високим рівнем демократії та інтеграції з Європою питання членства в ЄС може бути предметом глибоких суспільних дискусій і залежить від конкретних національних інтересів. Для України це сигнал: євроінтеграція не завжди є безальтернативною цінністю, а успіх залежить не лише від політичної волі, а й від того, наскільки ЄС може запропонувати реальні переваги для громадян.