Колумбійські добровольці, які воюють у складі українських підрозділів, стали героями документального фільму режисерки Каталіни Ґомес Анхель. Стрічка розкриває мотивацію іноземців, їхній досвід служби та особливості інтеграції у військові частини, зокрема у полку «Хартія».

За словами режисерки, її зацікавила тема участі іноземців у війні в Україні після знайомства з одним із добровольців — «Качоро». Вона досліджувала, скільки колумбійців приїхали, чому вони вирішили долучитися до боротьби, і як складається їхнє життя на фронті. Каталіна наголошує, що «Хартія» вирізняється серед інших підрозділів, які приймають іноземців, і у фільмі показані як позитивні, так і проблемні моменти: затримки з виплатами, самовільне залишення шпиталів, труднощі з адаптацією.

Більшість колумбійських добровольців мають військовий досвід через багаторічні внутрішні конфлікти у своїй країні. Як пояснює Каталіна, багато хто виходить на пенсію рано, отримує невелику пенсію, але ще відчуває себе здатним до служби і шукає можливість заробити. Водночас є й ті, хто не мав бойового досвіду, як «Качоро», який приїхав до України у вересні 2022 року і спершу підписав контракт з Інтернаціональним легіоном, а нині служить у полку «Хартія».

«Моя особиста мотивація — те, що я бачив, як вбивають мирних людей. Мотивація основної частини бійців — це те, що зарплатня тут набагато більша, ніж у Колумбії. Але в кожного є і додаткові мотивації, щоб приїхати сюди», — розповів «Качоро» під час дискусії.

Останнім часом для іноземних бійців з’явилися зміни: тепер їм оплачують дорогу до України, що дозволяє залучати більше добровольців. За словами «Качоро», багато хто з колумбійців хоче побачити, що таке справжня війна, адже вдома вони мали справу з внутрішніми конфліктами, а не із зовнішнім ворогом.

Заступник командира бригади «Хартія» з бойової підготовки з позивним «Мирний» зазначає, що підрозділ готовий приймати іноземців, якщо вони дійсно мотивовані допомагати Україні. Він також розповів про практику підтримки поранених іноземців, яким пропонують продовжити службу на інших посадах, якщо вони не можуть повернутися до бойових дій.

У фільмі порушується і питання колумбійців, які опинилися на боці Росії. «Качоро» розповів, що зустрічав таких людей у полоні, і ті стверджували, що їх обманом вивезли до РФ під приводом працевлаштування в Європі. Каталіна спілкувалася з родичами цих бійців, які скаржилися на погане ставлення та невиконані обіцянки.

Проблеми інтеграції та взаємодії

Серед основних викликів у підрозділах з іноземцями — мовний бар’єр, відмінності у побуті та харчуванні. «Мирний» наголошує, що спочатку було складно організувати спільне життя, адже перекладачі не завжди могли передати емоції й нюанси команд. Для вирішення конфліктів у «Хартії» почали формувати групи за мовною ознакою, а також адаптували харчування під потреби латиноамериканців.

Ще одним питанням є ставлення влади Колумбії до участі своїх громадян у війні за кордоном. Як зазначає Каталіна, уряд не схвалює таку діяльність, а всі консульські питання вирішуються через посольство у Польщі. Водночас в Україні до іноземних добровольців ставляться з розумінням, хоча самі бійці часто не розповідають усі деталі своїм родинам, щоб уникнути проблем після повернення.

Документальний фільм Каталіни Ґомес Анхель став першим для багатьох колумбійців джерелом інформації про війну в Україні та участь їхніх співвітчизників у бойових діях.