Михайло Федоров, колишній віцепрем’єр-міністр України, зробив заяву, яка, на думку аналітиків, стала початком нової політичної гри в країні. Його слова розцінюють як старт боротьби за владу, що виходить за межі особистої кампанії Федорова.

За даними Obozrevatel, протягом місяця після відставки Федорова в українському політикумі окреслилися два ключові рухи: по-перше, прихильники умовної «Самопомочі 3.0» (зокрема антикорупціонери) отримали політичного лідера, якого їм бракувало; по-друге, частина колишніх прихильників Володимира Зеленського, які шукали нові політичні проєкти, частково перейшли до Федорова. Саме ці люди, як зазначає видання, є основними донорами його проєкту.

Попри те, що заява Федорова не містить конкретних прізвищ, її сприймають як сигнал про оновлення влади — питання, яке піднімав і сам Зеленський у 2019 році. Вибори, ймовірно, є тим сценарієм, до якого Федорова підштовхують його оточення та спонсори. Якщо вибори відбудуться швидко, у Федорова з’являється шанс на гідний результат. Якщо ж ні — його команда зможе зміцнити власне політичне ядро та послабити позиції чинного президента.

У публічному просторі вже порівнюють ситуацію з подіями 1917–1921 років. На думку автора матеріалу, перед Зеленським постає дилема: або призначення технічного уряду «народної довіри», де низка впливових осіб вестимуть власну політичну гру, або зростання кількості прихильників дострокових виборів. У будь-якому разі це означає зменшення політичної ваги Зеленського.

Історично основою української державності були силові структури та регіональні еліти. Зараз регіональні лідери вже готуються до змін, а головна боротьба точиться за контроль над силовиками. На тлі війни це виглядає парадоксально, але можливість впливати на правоохоронні органи залишається ключовою. Паралельно з публічними протестами триває складна закулісна боротьба, сповнена інтриг і зрад.

«Вибори досі не відбулися з двох причин: страх війни сильніший за потребу у виборах і через рейтинги Зеленського, у якого мінімальні шанси на перемогу. Вибори відбудуться тоді, коли страх війни стане меншим, ніж бажання показати владі середній палець», — йдеться у матеріалі.

Окремо зазначається, що Росія може активно втручатися у внутрішньоукраїнську дискусію про вибори, використовуючи як аргумент проведення власних виборів на окупованих територіях. Автор підкреслює, що нинішня політична ситуація в Україні є безпрецедентною за масштабом навіть у порівнянні з подіями 2004, 2014 чи 2019 років.