Українська система протиповітряної оборони стикається з труднощами у перехопленні російських реактивних безпілотників, і підвищення швидкості дронів-перехоплювачів саме по собі не розв'язує цю проблему. Як пояснив Данило, головний інженер R&D компанії BlueBird Tech, успішне знищення таких цілей залежить насамперед від своєчасного виявлення та оперативного запуску перехоплювача — на це часто є лише кілька хвилин.
За словами інженера, одним із головних викликів є саме виявлення реактивних дронів. Для цього необхідна достатня кількість радарів, які не лише фіксують ціль, а й супроводжують її. Технологічно такі системи вже існують, однак питання полягає у їхній кількості та щільності покриття.
Ще одним важливим фактором є наведення. Багато дронів-перехоплювачів орієнтуються на візуальний контакт, тому у складних погодних умовах — за хмарності, туману чи диму — ефективність перехоплення суттєво знижується. Крім того, реактивні дрони мають більший запас тяги й можуть діяти у складніших метеоумовах, тоді як для звичайних перехоплювачів сильний вітер може стати критичним обмеженням.
"Реактивний перехоплювач сам по собі не означає, що проблему вирішено. Якщо швидкість цілі та перехоплювача відрізняється на кількадесят кілометрів на годину, виникає фізична проблема – перехоплювач може просто не встигнути скоротити дистанцію. Тому в таких системах критично важливими стають час виявлення, траєкторія зближення та можливість швидко вивести перехоплювач на потрібний режим роботи", — зазначив головний інженер BlueBird Tech.
Він навів аналогію з автомобілем: якщо ціль рухається зі швидкістю 100 км/год, а перехоплювач — 110 км/год, то для скорочення дистанції потрібен час, якого може не бути, якщо дрон вже наближається до точки ураження. Тому одним із перспективних рішень є перехоплення не навздогін, а боковим або зустрічним курсом, що потребує максимально раннього виявлення цілі.
Україна змушена розробляти та масштабувати нові засоби перехоплення у відповідь на масове використання реактивних дронів, оскільки раніше дешевих систем для боротьби з такими цілями фактично не існувало. За словами Данила, ключовий виклик — забезпечити достатню кількість засобів перехоплення, адже сучасна війна ставить завдання, під які багато систем просто не були спроєктовані.
Інженер також відзначив, що оборонній галузі складно передбачити наступний етап технологічного розвитку війни. Частина прогнозів щодо військових технологій не справдилася, а деякі перспективні проєкти не отримали фінансування або не були реалізовані вчасно. Це призвело до ситуації, коли Україна може випереджати противника в одних напрямках, але відставати в інших.