Сергій Лифар, уродженець Києва, став однією з найяскравіших постатей світового балету, здобувши славу у Франції, але не зрікся свого українського коріння. Про це повідомляє rbc.ua.
Переїхавши до Парижа у молодому віці, Лифар швидко привернув увагу своїм талантом. Він не обмежився роллю танцівника: став хореографом, педагогом і дослідником мистецтва танцю. Лифар створював власні постановки, розвивав нову мову балету і навчав майбутніх артистів, а Париж дав йому можливість стати всесвітньо відомим.
Попри зростання слави, Лифар не приховував свого походження. Україна залишалася для нього не лише спогадом дитинства — вона проникала і в його творчість. Одним із найвідоміших прикладів став балет «На Дніпрі», де хореограф звернувся до образу річки, знайомої йому з дитинства. Через мистецтво він ніби повертався до місця, яке залишив багато років тому.
Лифар підтримував українських артистів, які приїжджали виступати до Франції. На одній із фотографій того часу він позує у вишитій сорочці — деталь, яка сьогодні особливо промовиста на тлі його французької кар’єри.
Навіть після десятиліть життя у Франції Лифар не поспішав змінювати свою ідентичність. Він відкрито називав себе українцем і не хотів, щоб його походження залишилося лише рядком у біографії. За даними rbc.ua, Лифар мріяв повернутися до Києва і знову побачити Україну. Коли така можливість нарешті з’явилася, це стало для нього значно важливішим, ніж звичайна подорож.
Останні роки життя Лифар провів за межами Франції. Він помер у Швейцарії у 1986 році. Після його смерті частина особистої спадщини повернулася до Києва — разом із фотографіями, листами, книгами, костюмами та іншими речами, пов’язаними з його життям.
«Лифар знайшов у Парижі світову славу, але так і не дозволив їй стерти своє київське минуле».
Його історія — не лише про великого танцівника, а й про українця, який прославився далеко від дому, але не зрікся своїх коренів.