Українські споживачі використовують дедалі менше теплової енергії завдяки підвищенню енергоефективності будівель, програмам термомодернізації та загальному скороченню споживання енергоресурсів. Як повідомляє "Економічна правда", це позитивно для людей і енергетичної безпеки країни, особливо в умовах регулярних атак на інфраструктуру. Однак для підприємств централізованого теплопостачання така тенденція означає зменшення доходів, оскільки їхні витрати не скорочуються пропорційно до зниження обсягів продажу тепла.

За даними на початок 2026 року, сукупна заборгованість теплокомуненерго за газ перевищила 150 млрд грн, з яких близько 100 млрд грн — борги перед НАК "Нафтогаз України". Спроби реструктуризації боргів часто супроводжуються штрафами, які можуть бути навіть більшими за сам борг. Наприклад, ОКП "Миколаївоблтеплоенерго" при боргу 170 млн грн отримало ще 180 млн грн штрафних санкцій під час реструктуризації.

Фінансові труднощі вже впливають на роботу підприємств: за даними Асоціації міст України, навесні 2026 року рахунки 69 теплокомуненерго були арештовані через судові позови. Це обмежує можливості для проведення ремонтів, закупівлі матеріалів та підготовки до опалювального сезону. При цьому рівень розрахунків населення становить близько 98%, а основна причина проблем — у тарифній політиці: тарифи залишаються обмеженими, а компенсації від держави надходять із затримками або не в повному обсязі.

Чому теплопостачання стає збитковим

Проблеми галузі почалися ще до повномасштабної війни: до 2022 року заборгованість перед "Нафтогазом" становила 55 млрд грн, а за чотири роки війни вона майже подвоїлася. Одним із ключових факторів стало запровадження мораторію на підвищення тарифів для населення, який діє з серпня 2022 року і не дозволяє підвищувати тарифи під час воєнного стану та ще пів року після його завершення. Держава мала компенсувати різницю між собівартістю та тарифом, але ці виплати роками надходили не в повному обсязі. За оцінками галузі, борг держави за компенсаціями вже перевищує 75 млрд грн.

Показовий випадок — Черкаська ТЕЦ: держава винна їй понад 1,3 млрд грн компенсації, тоді як борг підприємства перед "Нафтогазом" — лише 213 млн грн. Це створює системний фінансовий ризик для всієї сфери.

Скорочення споживачів і нова тарифна модель

Кількість споживачів централізованого теплопостачання за роки незалежності зменшилася на 45%. Новобудови здебільшого підключають автономне опалення: лише 10% підключаються до централізованих мереж. Постійні обстріли, виїзд населення та руйнування житла ще більше скорочують споживання.

Витрати підприємств при цьому залишаються майже незмінними, оскільки значна частина витрат — це утримання інфраструктури. Наприклад, у структурі тарифу "Миколаївоблтеплоенерго" близько 43% — постійні витрати, які не залежать від обсягів споживання.

Як адаптувати фінансову модель

Відповіддю на довгострокове скорочення споживання може стати двоставковий тариф, який вже дозволено українським законодавством. За даними Інституту місцевого розвитку, 17 із 44 опитаних підприємств застосовують таку модель для населення. Двоставковий тариф поділяє платіж на фіксовану частину (утримання інфраструктури) і змінну (за фактичне споживання). Це дозволяє підприємствам отримувати стабільні доходи, а споживачам — зберігати стимул до енергоефективності, хоча й менший, ніж за одноставкової моделі.

"Двоставковий тариф не варто сприймати як спосіб просто збільшити рахунки споживачів. Його завдання — інакше розподілити оплату відповідно до структури витрат, зберігши економічний сенс енергоефективності."

Такий підхід давно використовується у Польщі, Данії та інших країнах ЄС.

Потреба в модернізації

Зміна тарифної моделі — лише перший крок. Середній рівень зношеності теплових мереж в Україні становить близько 68%, а обстріли ще більше погіршують стан інфраструктури. Для залучення інвестицій у модернізацію потрібні стабільні й передбачувані доходи підприємств, що можливо лише за нової фінансової моделі.