В Україні для ефективної протидії новим загрозам на полі бою потрібна не лише поява нових дронів, а й створення цілісної системи, яка забезпечуватиме їх розробку та впровадження. Про це йдеться у колонці на focus.ua.

Сотні українських компаній, інженерних команд і розробників працюють над безпілотниками, засобами радіоелектронної боротьби, розвідки, радарами та іншими оборонними технологіями. Більшість із них — представники приватного бізнесу. Автор матеріалу наголошує, що виробники мають отримувати державні замовлення, якщо їхній продукт відповідає потребам армії, проходить випробування та виконує технічне завдання. Це дозволить масштабувати виробництво та інвестувати у подальший розвиток технологій.

Однак ключова проблема, за словами автора, полягає не лише у фінансуванні, а у відсутності систематизації. Якщо з'являється нова загроза, як-от реактивна «Бандероль» чи нове покоління «Гераней», десятки українських команд змушені окремо шукати рішення однієї проблеми, що затягує процес і дає противнику перевагу у технологічних циклах.

У Росії, як зазначає автор, подібні завдання вирішуються інституційно: держава визначає цілі, профільні структури акумулюють ресурси, а наука, виробники, військові та фінансування працюють на конкретний результат, який потім масштабується. Україна, на думку автора, має діяти ще швидше, гнучкіше й технологічніше.

«Не окремі РЕБ, РЕР та радар у кожного організму, а ЄДИНА СИСТЕМА, де засоби бачать одне одного, обмінюються інформацією і працюють на одне завдання», — наголошує автор.

Він пропонує провести повну систематизацію українських виробників оборонних технологій: визначити, хто що розробляє, які має компетенції та виробничі можливості. Держава повинна формувати конкретні технологічні завдання, об’єднувати навколо них найкращі команди та гарантувати замовлення тим, хто досягає результату. При цьому важливо не знищувати конкуренцію, а створювати її всередині єдиної системи.

Автор згадує ідею створення хабу військового менеджменту на базі ОТУВ «Харків», запропоновану у 2023 році Андрієм Щербиною, та відзначає, що нинішні ініціативи з об’єднання засобів РЕБ, РЕР і радіолокаційної мережі у єдину систему — це правильний напрямок.

На завершення автор підкреслює, що Україна має достатньо талановитих людей, унікальний бойовий досвід і приватний сектор, здатний створювати технології швидше за великі державні корпорації. Тепер головне — об’єднати всі ці елементи в єдину систему, адже у сучасній технологічній війні перемагає той, хто швидше за противника проходить наступний технологічний цикл.