14 серпня 2026 року у Патріаршому соборі Воскресіння Христового УГКЦ в Києві відбулася церемонія прощання з полковником Євгеном Коновальцем, прах якого повернули в Україну після ексгумації з Роттердама. До храму зібралися військові, народні депутати, громадські діячі, делегації з Львівщини, Тернопільщини та представники української діаспори з Канади, які опікувалися могилою Коновальця за кордоном.

Процедура перепоховання проходила під суворою секретністю, без публічних анонсів. Почесну варту біля труни тримали пластуни та військові Сил спеціальних операцій ЗСУ. Серед присутніх були керівник Офісу президента Кирило Буданов, його заступниця Ірина Верещук, голова Українського інституту національної пам’яті Олександр Алфьоров, а також ветерани різних поколінь — від 96-річного учасника УПА Петра Галиги до 20-річного Руслана Книша, ветерана Третьої штурмової бригади, який втратив на війні всі кінцівки, але залишається активістом.

"Євгену Коновальцю я завдячую, без перебільшення, створенням полку 'Азов', потім – Третьої ОШБр. Їх створив наш бригадний генерал Андрій Білецький, для якого постать Євгена Коновальця є однією з найвеличніших у XX сторіччі", — сказав Руслан Книш.

На труні, покритій синьо-жовтим прапором, лежали реконструйований кашкет зразка 1917 року та австрійська шабля часів Першої світової війни. Очільник УІНП Олександр Алфьоров пояснив, що ці речі символізують тяглість української військової традиції.

Під час богослужіння владика Йосиф Мілян наголосив на ролі церкви у збереженні національної пам’яті та підкреслив, що Коновалець належав до покоління, яке не отримало власної держави, але не втратило віри у її можливість. "Державу можна програти на полі бою, але остаточно вона помирає лише тоді, коли народ перестає вірити у своє право бути вільними. Тому Коновалець працював насамперед над тим, щоби не померла українська воля", — зазначив владика.

Ірина Верещук, яку представили керівницею проєкту повернення праху, заявила: "Через 100 років Євген Коновалець повернувся до України, заради якої жив і боровся, заради якої загинув. І у цьому є велика історична справедливість. Повертаючи Євгена Коновальця в Україну, на рідну землю, Україна повертає частину самої себе, своїх героїв і свою пам’ять".

Як повідомляє авторка матеріалу Наталія Терамае, захід відбувся без зайвого розголосу, але з глибоким символізмом та участю представників різних поколінь борців за незалежність.