Чорне море для Росії може бути остаточно закрите найближчими місяцями, що перетворить війну в Україні з локального конфлікту на глобальний. Це створює нові можливості для мирних переговорів, оскільки зростання цін на зерно змусить великі країни переглянути свої позиції.

Удари по нафтовій платформі в Каспійському морі, зупинка перевалки казахської нафти в Новоросійську, а також блокада Чорного моря для України і майбутня блокада для Росії свідчать про розширення конфлікту. До 2026 року війна залишалася локальною, і провідні країни намагалися не допустити її поширення. Проте нинішні події ламають цю схему, і найближчі два місяці можуть стати переломними, коли Україна остаточно закриє Чорне море для Росії.

Цей сценарій не влаштовує низку потужних держав, які не зацікавлені у стрімкому зростанні світових цін на зернові. Україна та Росія разом забезпечують близько 25% світового експорту зерна, а США є єдиною великою країною-експортером серед провідних держав. Китай і країни Близького Сходу є найбільшими споживачами зерна, а Індія виробляє значні обсяги рису, що не є основним зерновим продуктом на світовому ринку. Туреччина також зазнає втрат через припинення українських і потенційне припинення російських вантажопотоків.

Якщо Україна заблокує Чорне море для Росії і зробить Каспійський маршрут надто ризикованим, це призведе до дефіциту зерна у світі. Це може спонукати деякі великі держави задуматися над локалізацією війни, що передбачає енергетичне та логістичне перемир’я. Важливо, що ця ситуація може стати козирем у руках Дональда Трампа перед американо-китайськими переговорами. США як великий експортер зерна і Китай як залежний від стабільних постачань зерна можуть використати це питання у своїх дипломатичних домовленостях.

Візит президента Володимира Зеленського до Вашингтона буде зосереджений на двох ключових темах — постачанні зброї та майбутніх переговорах. Розширення війни, яке вже стало реальністю, є сильним аргументом у переговорній позиції України і може посилити позиції Трампа. Водночас блокада експорту України ставить під загрозу економіку країни, що є головним викликом для нового уряду. Відповідальність за вирішення цього питання має брати прем’єр-міністр, проте перші засідання нового уряду не дали ознак серйозного ставлення до проблеми.

Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані у рубриці «Думки» несе автор.