Питання, що станеться з людиною, якщо вона впаде в чорну діру, залишається однією з найскладніших тем у фізиці. Відповідь пов’язана з гравітацією, часом, простором і горизонтом подій — межею, за якою звичні закони перестають діяти. Фінал такої подорожі неминуче трагічний, повідомляє 24 Канал.

Чорна діра — це область простору-часу з настільки сильною гравітацією, що навіть світло не може її покинути. Через це її неможливо побачити напряму. За даними BBC Earth, чорні діри утворюються після смерті масивних зір, коли їхнє ядро, що важче приблизно втричі за Сонце, стискається під дією гравітації в чорну діру.

Існують різні типи чорних дір: зоряної маси — від кількох до сотні мас Сонця, та надмасивні, з масою у мільйони або мільярди Сонць. Надмасивні чорні діри, як Стрілець A в центрі нашої галактики, мають масу близько 4,31 мільйона мас Сонця і розмір приблизно 44 мільйони кілометрів. Вони відіграють ключову роль у поясненні руху зір і поведінки галактик, а також у перевірці меж фізичних теорій, де зустрічаються теорія відносності Ейнштейна та квантова механіка.

Небезпека для людини починається ще до падіння всередину чорної діри. Як пояснює астроном доктор Ед Блумер у матеріалі Royal Museums Greenwich, навколо багатьох чорних дір є акреційний диск — речовина, що спірально падає до чорної діри. Це газ, пил і уламки, які розігріваються через тертя і випромінюють потужні рентгенівські та гамма-промені. Тож людина могла б отримати смертельну дозу випромінювання ще до самого падіння. Якщо чорна діра активна, шансів вижити практично немає.

Крім того, сигнали від об’єкта, що наближається до чорної діри, для далекого спостерігача змінюються через гравітаційне червоне зміщення: світло і радіохвилі розтягуються до довших хвиль. Здалеку здається, що людина сповільнюється, а її сигнали слабшають і червоніють, поки майже не зникають. Водночас для самої людини час іде нормально, що створює різні картини однієї події для різних спостерігачів.

Найвідоміший ефект падіння в чорну діру — спагетіфікація. Вона виникає через припливні сили: ноги, що ближче до чорної діри, відчувають сильнішу гравітацію, ніж голова. Це розтягує тіло вздовж напрямку падіння і стискає з боків, перетворюючи людину на довгу тонку форму. Проте спагетіфікація не завжди починається на одному й тому самому місці. Біля невеликої чорної діри зоряної маси припливні сили настільки сильні, що тіло розірвало б ще до горизонту подій. Біля надмасивної чорної діри горизонт подій більший, і різниця гравітації між головою і ногами на цій межі може бути меншою. Теоретично людина могла б перетнути горизонт подій, не відчувши миттєвого розриву, але після цього падіння продовжується до сингулярності — області з надзвичайною густиною, де сучасні фізичні теорії перестають працювати.

Таким чином, чорна діра не лише вбиває, а й радикально змінює фізичний стан людини через екстремальні гравітаційні ефекти і випромінювання, що супроводжують падіння.