У липні 2026 року в Україні відбулося масштабне перезавантаження Кабінету Міністрів, внаслідок якого звільнили міністра оборони Михайла Федорова. Це сталося після відставки прем’єр-міністерки Юлії Свириденко і автоматичного припинення повноважень усього уряду.

Президент Володимир Зеленський 12 липня повідомив про намір оновити Кабмін, провівши зустрічі з керівниками міністерств. Наступного дня Свириденко подала заяву про відставку, яку Верховна Рада підтримала 14 липня. Відповідно до законодавства, після відставки прем’єра у відставку йде весь склад уряду, зокрема і Федоров, який очолював Міністерство оборони з 14 січня 2026 року. 15 липня він підтвердив своє звільнення, що викликало суспільний резонанс і масові протести. Наразі обов’язки міністра оборони виконує Євген Хмара.

Причиною звільнення Федорова президент Зеленський назвав відсутність належної взаємодії між Міністерством оборони та військовим керівництвом, зокрема з Генеральним штабом Збройних Сил. За словами глави держави, сторони не змогли налагодити ефективний робочий діалог без його особистої участі. Зеленський підкреслив, що в умовах війни Міноборони та Генштаб мають працювати щоденно без постійного втручання президента. Він також наголосив, що відповідальність лежить на всіх учасниках процесу.

Сам Федоров визнавав існування розбіжностей із головнокомандувачем ЗСУ Олександром Сирським, але Сирський заперечив наявність особистого конфлікту, назвавши їхні дискусії робочими і природними у воєнний час. Різне бачення окремих питань і проблеми у взаємодії між Міноборони та Генштабом стали предметом суспільної дискусії.

Політолог Володимир Фесенко в коментарі Фактам ICTV зазначив, що кадрові ротації в уряді за президентства Зеленського відбуваються регулярно і нинішнє перезавантаження не є винятком. Він звернув увагу, що найбільше запитань викликала саме зміна керівництва Міністерства оборони. За словами експерта, ключовою причиною стало тривале протистояння між Міноборони та Генштабом, що ускладнювало роботу оборонного сектору. Зеленському довелося обирати, кого залишити в системі управління, адже подальше співіснування у конфлікті було неможливим.

Фесенко також відзначив, що після звільнення Федоров відкрито говорив про проблеми у взаємодії з військовим керівництвом, на відміну від більшості членів команди Зеленського, які залишали посади без гучних заяв. Політолог додав, що під час роботи в Міноборони Федоров почав сприйматися як самостійна політична фігура всередині президентської команди, хоча залишався лояльним до Зеленського і не вів власної політичної гри. Натомість Сирський не позиціонує себе як політик, що також було важливо для президента.