Сенатор Марко Рубіо заявив, що війна в Україні не завершиться повною військовою перемогою жодної зі сторін, а закінчиться домовленістю, досягнутою шляхом переговорів. Про це йдеться у колонці на OBOZ.UA, де автор піддає сумніву таку точку зору, наводячи історичні приклади.

Автор наголошує, що історія неодноразово спростовувала твердження про неможливість військової перемоги. Зокрема, він згадує війну у В'єтнамі, коли у 1968 році в США вважали, що військова перемога неможлива, але вже у 1975 році Північний В'єтнам досяг своєї стратегічної мети, об'єднавши країну під своєю владою. Аналогічно, під час радянського вторгнення в Афганістан у 1979 році, попри переговори та дипломатію, СРСР не зміг нав'язати країні бажаний політичний результат.

Ще одним прикладом наводиться війна у Фінляндії 1939 року, коли, попри втрату територій, країна зберегла незалежність і не стала радянською республікою. В Алжирі Франція мала військовий контроль, але не змогла утримати країну у своєму складі, і після референдуму 1962 року Алжир здобув повну незалежність.

"Контролювати територію воєнним шляхом – ще не означає виграти війну. Якщо народ продовжує боротьбу за власну державність, навіть значно сильніша армія може зрештою не досягти своєї головної політичної мети", — зазначає автор.

Повертаючись до України, автор підкреслює, що перемога для України — це не обов'язково танки у Москві, а насамперед збереження державності, свободи, незалежності та права самим визначати своє майбутнє. Він наголошує, що Україна та Росія — не рівноправні сторони конфлікту, а агресор і жертва, і питання війни не можна зводити до арифметики поступок.

Автор застерігає, що заклики до переговорів на умовах компромісу можуть створити небезпечний прецедент: якщо агресія приносить території чи політичний контроль, це стає інструкцією для нових воєн. "Україна не має права не вистояти", — підсумовує він, адже для українців це питання існування держави, а не просто укладання мирної угоди.

На завершення автор радить дипломатам, які стверджують, що "цю війну неможливо виграти", звернутися до уроків історії, зокрема до прикладу В'єтнаму.