Росія нарощує масштаби бойових дій в Україні, що, за оцінками експертів, наближає конфлікт до формату «тотальної війни», коли у війну залучені не лише армія, а й економіка, суспільство та інфраструктура обох країн.
Як повідомляє Kyiv Independent, у 2024 році обмеження, які раніше стримували перетворення війни на тотальну, поступово зникають. Україна активізувала удари по тилових об’єктах Росії, зокрема по нафтопереробних заводах, експортних потужностях та складах. Водночас Росія відповідає масованими атаками на українську економіку, інфраструктуру та цивільні об’єкти, зокрема порти, склади та логістичні центри. Це призводить до мільярдних збитків і посилює вплив війни на життя звичайних громадян обох країн.
«Тотальна війна — це синонім повного національного зусилля, коли у воєнних діях задіяні всі елементи державної потуги», — зазначив Микола Бєлєсков, науковий співробітник Національного інституту стратегічних досліджень України.
За словами експертів, обидві сторони дедалі частіше застосовують стратегії, спрямовані на підрив економічної стійкості супротивника, а не лише на досягнення успіху на полі бою. Україна, наприклад, оголосила «40-денну операцію впливу», під час якої вдарила по російських нафтопереробних заводах, портах, суднах і складах компанії Wildberries. У відповідь Росія посилила атаки на українські торговельні мережі, логістичні центри та порти, що зменшує експортні доходи України.
Особливо гострою стала проблема нестачі засобів ППО в Україні, зокрема ракет для Patriot, що ускладнює захист від російських ракет і безпілотників нового типу. Росія, за словами Бєлєскова, робить ставку на руйнування критичної інфраструктури, намагаючись змусити Україну до поступок шляхом економічного та соціального тиску.
Мобілізація та людський фактор
Попри ескалацію, Росія досі уникає масової примусової мобілізації, віддаючи перевагу набору добровольців із депресивних регіонів, пропонуючи їм високі виплати. Після часткової мобілізації у вересні 2022 року, яка викликала масову втечу чоловіків з країни, Кремль намагається уникати нових хвиль примусової мобілізації, щоб не втратити підтримку населення.
Експерти відзначають, що обидві сторони розглядають перемогу як здатність витримати тиск і не зламатися під вагою руйнувань, економічних та соціальних проблем. За словами австралійського генерала у відставці Міка Раяна, нинішня стратегія Росії нагадує «стратегію анаконди» Авраама Лінкольна під час Громадянської війни у США: тиск на всі складові воєнної потуги супротивника — армію, економіку, дипломатію та населення.