18 серпня президент Володимир Зеленський офіційно висунув Євгена Хмару на посаду міністра оборони, остаточно відсторонивши Михайла Федорова. Це рішення, як повідомляє detector.media, схвалив парламент, попри те, що у фракції «Слуга народу» вже немає більшості через внутрішній розкол.

У відповідь на кадрові зміни Федоров оприлюднив відеозвернення, в якому наголосив на необхідності «легального, безпечного і реалістичного механізму» проведення виборів під час війни. Він підкреслив, що «демократія є частиною того, за що ми сьогодні боремося», та закликав до більшої підзвітності влади, розкритикувавши корупцію і бюрократичну неефективність у воєнний час. За словами Федорова, нецільове використання оборонних коштів позбавляє війська необхідної техніки.

«Влада має означати відповідальність», — заявив Михайло Федоров у своєму зверненні.

Звільнення Федорова стало кульмінацією тривалого конфлікту між ним і головнокомандувачем ЗСУ Олександром Сирським, який Зеленський не зміг або не захотів врегулювати. Протистояння мало як особистісний, так і стратегічний характер: Федоров відстоював високотехнологічний підхід до війни, тоді як Сирський дотримувався більш традиційних методів. Після звільнення Федорова тисячі людей вийшли на протести у Києві та ще 15 містах, а низка військових і політиків публічно підтримали ексміністра.

Під час перебування на посаді Федоров ініціював аудит Міноборони, який виявив перевитрати на 6,6 млрд доларів, запровадив відкриті тендери на закупівлі та домігся зниження вартості артилерійських снарядів на 16%. Його реформи викликали опір серед частини оборонного істеблішменту та призвели до конфліктів із впливовими фігурами, зокрема з Сирським.

Як зазначає Kyiv Independent, саме за Федорова у 2026 році відбувся перелом у війні на користь України, і його звільнення називають одним із найшкідливіших рішень останніх років. Видання підкреслює, що у Федорова був чіткий план перемоги, тоді як у Зеленського і Сирського — ні. Однак Федорову закидали відсутність прогресу у вирішенні проблеми мобілізації, яка залишається гострою для України.

Зеленський пояснив перестановки необхідністю «оновленої політичної стратегії» та підготовкою до «ще однієї важкої зими», але визнав, що не зміг забезпечити єдність між Федоровим і Сирським. Депутат Олександр Мережко заявив, що причиною звільнення стали конфлікти Федорова зі «старою генеральською школою» та його реформи щодо військового призову.

Проблема мобілізації, на думку джерела, значною мірою пов’язана з політикою самого Зеленського, який не погоджувався на уряд національної єдності та виступав проти зниження призовного віку. Водночас уряд дозволив чоловікам 18–22 років виїжджати з країни під час воєнного стану, що ще більше ускладнило ситуацію на тлі очікуваної нової хвилі мобілізації в Росії.