Звільнення з посад Олексія Федорова та Валерія Сирського викликало багато запитань щодо причин цих рішень та їхнього політичного контексту.
Автор публікації, народний депутат Микола Княжицький, зазначає, що не отримав чітких пояснень щодо звільнення Федорова, який вважався сильним і талановитим фахівцем. Аналогічно непоясненим залишилося звільнення Сирського, хоча президент, Федоров та новопризначений Головнокомандувач Збройних сил України Валерій Драпатий висловили йому подяку і відзначили значні здобутки на посаді. Водночас претензії до Сирського висловив лише Федоров, але саме він не був ініціатором його звільнення.
Автор ставить під сумнів причинно-наслідковий зв’язок між цими кадровими рішеннями і наголошує на важливості ролі парламенту у виробленні державних рішень, контролі влади та забезпеченні відкритої політичної дискусії. Він підкреслює, що президент має взаємодіяти з парламентом, а парламент — виконувати свою конституційну роль.
Княжицький звертає увагу на те, що коли парламент випадає з процесу ухвалення рішень, а незалежні медіа обмежені через інформаційний простір телемарафону, суспільство перестає бути повноцінним суб’єктом політичного процесу. Замість цього воно дедалі частіше використовується як інструмент для досягнення поки що незрозумілих політичних цілей.
У публікації наголошується, що під час війни недопустимо, щоб демократичні інституції втрачали свою роль, а суспільство ставало лише об’єктом чужої політичної гри. Цю позицію висловив Микола Княжицький у своїй колонці, опублікованій на espreso.tv.
Джерело: Микола Княжицький, журналіст, народний депутат України