Західні країни мають у своєму розпорядженні значно ширший арсенал економічних і політичних інструментів для тиску на Росію, ніж використано досі, однак не застосовують їх у повному обсязі через відсутність політичної волі. Про це йдеться в ексклюзивній колонці для 24 Каналу.
Чому Захід не використовує всі можливості
Серед найочевидніших невикористаних важелів — заморожені російські активи в Європі, які досі не конфісковані на користь України. Як зазначає автор, ще пів року тому активно обговорювалася ідея спрямувати ці кошти на підтримку української армії, зокрема на закупівлю озброєння. Це стало б не лише додатковим фінансовим ресурсом, а й чітким сигналом для Москви, що агресія має реальну матеріальну ціну. Проте рішення про конфіскацію так і не ухвалили, натомість Україна отримала великий кредит під майбутні компенсації, які залишаються невизначеними.
Ще одним прикладом є енергетика. Європейський Союз за роки війни значно скоротив залежність від російських енергоносіїв, але повністю не відмовився від них — зокрема, зберігається імпорт російського зрідженого газу. Окремо згадується співпраця європейських країн із «Росатомом», а також імпорт російських коштовних металів. У цих сферах санкційний потенціал далеко не вичерпаний.
«Говорити, що Захід уже наклав на Росію всі можливі санкції, просто неправильно», — наголошує автор колонки.
Вторинні санкції та тіньовий флот
Москва навчилася обходити значну частину прямих обмежень, переорієнтовуючи торгівлю через посередників і країни, які не приєдналися до санкцій, а також використовуючи тіньовий флот для експорту нафти. Захід, на думку автора, має зосередитися на вторинних санкціях — тобто на покаранні тих компаній, банків чи держав, які допомагають Росії обходити обмеження або продовжують купувати її енергоносії. Саме ці заходи можуть виявитися значно болючішими для Кремля, ніж розширення списку санкцій проти окремих російських підприємств.
Тіньовий флот, що складається із сотень суден, дозволяє Росії отримувати прибутки, попри окремі арешти суден і поступове розширення санкцій. Система обходу обмежень продовжує працювати, і поки вона існує, Росія зберігає фінансові надходження.
Чому Захід стримується
Головна причина обережності Заходу, за оцінкою автора, полягає у небажанні спровокувати різке падіння чи неконтрольований крах російського режиму. ЄС і США поступово підвищують ціну війни для Кремля, сподіваючись підштовхнути його до переговорів. Однак така стратегія дає Росії час адаптуватися до кожного нового обмеження, знаходити нові маршрути, посередників і ринки, що дозволяє війні тривати місяцями або навіть роками.
Що може змінити ситуацію
Автор підкреслює, що у Заходу залишаються потужні інструменти для тиску на Росію:
- конфіскація активів;
- жорсткіші енергетичні обмеження;
- санкції проти «Росатому» і коштовних металів;
- вторинні санкції;
- реальні дії проти тіньового флоту.
Однак питання полягає у готовності застосувати їх одночасно й у такому масштабі, щоб Кремль не встигав адаптуватися. Дипломатія, на думку автора, не змусить Росію змінити позицію, поки продовження війни не стане дорожчим, ніж її припинення. Саме це має стати метою санкційної політики Заходу.