Китобійний промисел забрав життя сотень тисяч китів у всьому світі, деякі види опинилися на межі повного зникнення. У 1986 році Міжнародна комісія з китобійного промислу ввела заборону на вилов китів, що стало підставою для заснування Всесвітнього дня китів і дельфінів, який відзначають 23 липня.

Головна мета заборони — зупинити вимирання рідкісних видів і припинити вилов, що загрожує їхньому виживанню. Найбільше постраждали сині, гладкі та горбаті кити. Популяції горбатих і сірих китів почали відновлюватися, однак сині та гладкі кити досі надзвичайно рідкісні у океані.

За даними вчених, незважаючи на глобальний мораторій, масовий вилов китів триває в деяких регіонах через юридичні лазівки. Норвегія продовжує комерційний вилов малих смугастиків, Ісландія відновила полювання на фінвалів і смугастиків, а Японія, вийшовши у 2019 році з Міжнародної китобійної комісії, відновила комерційний вилов. Полювання також дозволено корінним народам на Чукотці, у Гренландії, на Алясці та в інших місцях.

Сині кити — найбільші ссавці на Землі — зазнали найбільшого удару. До 1960-х років від колишньої популяції залишилось менше 1 %. Лише у XX столітті в Антарктиці було знищено близько 350 000 синіх китів. Заборона на їх вилов була введена у 1966 році, за два десятиліття до загального мораторію. Сьогодні у світовому океані налічується від 10 000 до 25 000 синіх китів, що становить 3–11 % від колишньої чисельності. Водночас вони гинуть через зіткнення з суднами, заплутування в рибальських снастях і нестачу криля.

Горбаті кити, які мешкають поблизу берегів і повільно плавають, були легкою здобиччю для китобоїв. До 1960-х років їхня популяція скоротилася на понад 95 %. Після заборони китобійного промислу у 1963–1966 роках чисельність горбатих китів відновилася до близько 135 000 особин. Особливо вдалося повернути популяції Південної Атлантики майже до довоєнного рівня. Проте горбаті кити також страждають від зіткнень із суднами та рибальських сіток.

Гладкі кити, або right whales, постраждали найраніше і найсильніше. Їх винищення почалося ще в Середньовіччі через біологічні особливості: товстий підшкірний жир не давав тонути тушам, а повільний спосіб життя і близькість до узбережжя робили їх легкою здобиччю. Популяції трьох видів гладких китів залишаються критично низькими: північноатлантичних — близько 384 особин, японських — 200–400, південних — 11 000–13 000. Заборону на їх вилов запровадила Ліга Націй у 1935 році, але популяції досі не відновилися. Вони часто гинуть через заплутування в сітках і зіткнення з суднами.

З нагоди Всесвітнього дня китів і дельфінів видання Фокус зібрало ці факти, щоб нагадати про важливість захисту цих морських гігантів і виклики, з якими вони стикаються сьогодні.