Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) 22 вересня розпочав публічні слухання у справі про зникнення десяти українських дітей у Криму, які перебували під опікою держави на момент окупації півострова у 2014 році. Про це повідомила під час засідання уповноважена у справах ЄСПЛ Маргарита Сокоренко, представляючи позицію уряду України.

На слуханнях у Страсбурзі як третя сторона була залучена і міжнародна експертна група Bring Kids Back UA, а також Інститут прав людини Міжнародної асоціації юристів (IBAHRI), який представляла британська правозахисниця баронеса Гелена Кеннеді. Вона наголосила, що питання долі цих дітей не повинно залишатися поза увагою під час будь-яких мирних переговорів щодо врегулювання війни, і що правові рішення міжнародних судів мають сприяти вирішенню їхньої долі в майбутньому.

За словами Сокоренко, справа стосується не лише долі конкретних дітей, а й відображає масштабну системну практику ідеологічної обробки та стирання української ідентичності серед дітей, яку підтримує держава-відповідач. Сокоренко закликала Суд зобов'язати Росію розкрити інформацію про особи, правовий статус і місцеперебування дітей, забезпечити їх повернення в Україну та співпрацювати з українською владою і міжнародними структурами.

Україна бере участь у процесі як третя сторона та просить Суд визнати порушення прав дітей триваючими — з моменту окупації Криму у 2014 році і донині, оскільки Росія досі не надала інформації про їхнє місцеперебування і не повернула їх Україні. Хоча Європейська конвенція з прав людини припинила діяти щодо Росії у вересні 2022 року, Україна наполягає, що наслідки для дітей залишаються і зараз, адже порушення не припинені.

Заяву до ЄСПЛ подала Українська Гельсінська спілка з прав людини від імені десяти неповнолітніх, які народилися у 2009–2013 роках і на момент окупації Криму були віком від одного до п’яти років. У 2014 році вони перебували у дитячих закладах під опікою української держави. За даними Спілки, після встановлення російського контролю над Кримом понад чотири тисячі дітей, позбавлених батьківського піклування, автоматично оголосили громадянами РФ. Росія відмовилася передати цих дітей Україні, а щодо деяких розпочала процедури усиновлення.

Українська Гельсінська спілка стверджує, що російська влада залишила десятьох дітей у відповідних установах, приховала інформацію про їхнє місцеперебування та внесла їх до російських систем усиновлення чи передачі у прийомні сім’ї. Деяких із них, імовірно, вже усиновили. З 2014 року інформації про місцеперебування дітей немає, що заявник кваліфікує як насильницьке зникнення. Дітям нав’язали російське громадянство та могли передати на усиновлення в Росії.

У заяві йдеться про можливе порушення статті 5 Європейської конвенції з прав людини (право на свободу та особисту недоторканність) і статті 8 (право на повагу до приватного і сімейного життя). На думку заявника, довільна зміна громадянства та розміщення даних дітей на сайтах з усиновлення порушили їхню соціальну ідентичність як громадян України.

«Доля цих десятьох дітей є проявом уже засудженої Судом масштабної системної практики ідеологічної обробки українських дітей і стирання їхньої української ідентичності, яку цілеспрямовано підтримує держава-відповідач», — заявила Маргарита Сокоренко.

Системний характер таких порушень вже був підтверджений ЄСПЛ у міждержавній справі «Україна та Нідерланди проти Росії», де Суд встановив порушення статті 8 Конвенції через відібрання дітей, їх переміщення до Росії, зміну ідентичності та спроби відірвати їх від України. Україна просить Суд застосувати підхід, сформульований у цій справі, і визначити конкретні заходи, яких має вжити Росія для розкриття інформації про дітей та їх повернення.

Баронеса Кеннеді також підкреслила важливість участі у процесі неурядових організацій, які представляють інтереси дітей із невідомим місцеперебуванням, і зазначила, що питання українських дітей наразі не отримує належної уваги у міжнародних дискусіях про мирне врегулювання, хоча наслідки дій Росії щодо десятків тисяч дітей триватимуть і після завершення бойових дій.

Заяву до ЄСПЛ подали у січні 2023 року. У березні 2025 року Суд повідомив про неї уряд Росії та запропонував відповісти на конкретні запитання, а в березні 2026 року поставив сторонам додаткові питання. Українська Гельсінська спілка, уряд України та кілька неурядових організацій подали свої письмові позиції, тоді як російський уряд не надав жодних зауважень. Після публічного слухання судді перейдуть до закритих нарад, і більше відкритих слухань не планується. За словами Сокоренко, рішення у справі можуть оголосити у 2027 році.

ЄСПЛ залишається єдиним міжнародним судом, який нині розглядає заяви про серйозні порушення прав людини, вчинені Росією в Україні з 2014 року.