Польський художник Яцек Заходній представив у Львові серію картин, створених у перші місяці повномасштабної війни в Україні. Він розповів, що війни та революції стали для нього не лише темою творчості, а й особистим прокляттям, яке змушує його реагувати на суспільні потрясіння через мистецтво.
Заходній зізнається, що протягом останніх 20–25 років йому часто хотілося малювати спокійніші сюжети — гори, море, жінок, але світ навколо не давав йому такої можливості. "Принаймні на 50%, а то й більше моєї творчості можна назвати заангажованим мистецтвом, яке реагує на суспільні події", — пояснює художник. Він підкреслює, що війни, революції, несправедливість і міграція — це те, що його глибоко тривожить і що він намагається осмислити через живопис.
Серія картин, яку Заходній привіз зі Вроцлава до Львова, створювалася від лютого до Великодня 2022 року, у складних обставинах пандемії COVID-19, втрат у родині та друзів, а також на тлі початку війни в Україні. Художник працював ночами, інтуїтивно втілюючи образи, які приходили до нього разом із новинами від знайомих з Києва, Львова та інших міст. Частину часу він був волонтером на вокзалі у Вроцлаві, де допомагав українським біженцям, що стало для нього додатковим потрясінням.
Одна з робіт, "Спеціальна операція", зображує танки на темному тлі, але замість звичних кольорів вони різнокольорові й прикрашені квітами, ніби тканина для дівчачої сукні. Заходній пояснює, що це алюзія на російську пропаганду, яка називала війну "спеціальною операцією" і подавала її як визволення від "фашистського режиму". Глядачі розуміли цю ідею, сприймаючи картини як критику брехні пропаганди.
Художник також намагався поєднати в картинах різні часові пласти, як у роботі "Mariupol Beach", де на пляжі під парасольками лежать дві постаті — одна у військовій формі, інша — неоднозначна. Ця робота відображає контраст між мирним минулим і жахами війни. Заходній був у Маріуполі у 2004 році як міжнародний спостерігач на виборах і пам’ятає деякі місця, зображені на картинах.
Він описує свої почуття від початку повномасштабного вторгнення як шок і заціпеніння, порівнюючи це з нападом на найдорожчих людей. Заходній відзначає, що у Вроцлаві, хоч і віддаленому від кордону з Україною, багато людей зберігають бажання допомагати, але водночас є й втома від постійного інформаційного напруження. Він також розповідає про політичну ситуацію в Польщі, де близько 10% підтримують проросійську партію "Конфедерація Польської Корони". За його словами, це означає, що кілька мільйонів людей мають проросійські настрої, що викликає занепокоєння.
Яцек Заходній підкреслює, що мистецтво для нього — це не терапія, а обов’язок людства не відвертатися від болю і несправедливості, а осмислювати їх, щоб уникнути повторення трагедій у майбутньому.