Конференція HeMo (Лабораторія моніторингу української спадщини) «Інтегральне документування спадщини у війні» зафіксувала зміну підходів до збереження культурної пам’яті під час бойових дій. За словами організаторів, те, що ще чотири роки тому було волонтерською ініціативою кількох ентузіастів, нині перетворилося на розгалужену систему з десятками учасників. Україна стала однією з перших країн, яка розробила дієві методики кризового реагування у сфері культурної спадщини.

Керівниця проєктів World Monuments Fund в Україні Катерина Гончарова підкреслила, що війна виявила безпорадність класичних міжнародних протоколів захисту спадщини, розроблених ще у XX столітті. За її словами, західні концепції «превентивного захисту» чи «повоєнної відбудови» не працюють у сучасних умовах: «Нам страшно, але ми працюємо».

Керівник HeMo та засновник ГО «Тустань» Василь Рожко зазначає, що спільна робота з міжнародними партнерами дозволила перейти від хаотичної фіксації руйнувань до послідовної цифрової криміналістики. Проте існує проблема: офіційне законодавство захищає лише пам’ятки з державного реєстру, тоді як більшість цінної забудови — школи, бібліотеки, житлові будинки, архітектура національних меншин — залишаються поза захистом. Наприклад, у Харкові на 550 пам’яток припадає лише кілька спеціалістів, хоча реальна кількість історичних будівель перевищує 3000.

Польова робота та нові підходи

Кураторка документаційного напряму HeMo Єлизавета Євсеєва наголошує, що команда працює не лише з офіційними об’єктами, а й із ширшим колом історичних будівель. За чотири роки проведено 185 польових експедицій у 20 регіонах, здійснено понад 2500 обстежень. Найбільше обстежень — у Харкові, також активно працюють у Києві, Дніпрі, Херсонській, Запорізькій та Чернігівській областях. Часто доводиться використовувати дистанційний моніторинг через небезпеку виїздів у деякі райони.

Особливу роль відіграють місцеві партнери, які допомагають із логістикою та локалізацією об’єктів. Команда дедалі частіше вдається до «бліц-експедицій» — коротких виїздів із максимально насиченою програмою обстежень. В Одесі, наприклад, більшість пошкоджених будинків не мають офіційного статусу, але залишаються важливими для міста.

Дані як доказ злочинів

Зібрані HeMo дані вже використовують як докази у кримінальних провадженнях. У співпраці з СБУ та Офісом генпрокурора відкрито справи щодо цілеспрямованих ударів по культурній спадщині, масованих атак на міста та пограбування музейних цінностей. Дослідники фіксують точні дані про кожен випадок, включно з типом озброєння та напрямком удару. Як зазначає команда, ці матеріали зібрані за криміналістичною методологією Smithsonian Cultural Rescue Initiative і придатні для судового використання.

«Дані HeMo зібрані за криміналістичною методологією Smithsonian Cultural Rescue Initiative (досвід Сирії та Іраку) і придатні як докази», — йдеться у матеріалі.

Громадська спілка «Товариство Рафаеля Лемкіна» працює над тим, щоб ці дані стали доказом геноцидального наміру — знищення української культури як частини ідентичності країни. Товариство наполягає, що потерпілими є не лише музейники, а й усе цивільне населення, чий культурний простір знищено.

Міжнародний досвід і залучення суспільства

HeMo виводить український досвід на міжнародний рівень: лабораторія проводить навчання для музеїв спільно з ЮНЕСКО, УКФ та Міністерством культури, організовує тренінги для фахівців інших країн. За словами Рожка, успіх цієї роботи залежить від щоденної залученості всіх небайдужих до української спадщини. Приєднатися до моніторингу може кожен, заповнивши форму на сайті HeMo. Лабораторія спирається на принципи Конвенції Фаро, яка визначає спадщину спільною відповідальністю суспільства.