До 1 вересня українські школи вже сформували класи та визначили кількість учнів і вчителів. Незважаючи на те, що прийом документів ще триває, очевидно, що цього року за парти сяде менше дітей, ніж торік. Особливо помітне зменшення кількості першокласників, що є наслідком демографічних змін, які впливатимуть на систему освіти щонайменше найближче десятиліття.

За даними Міністерства освіти і науки, у 2026/2027 навчальному році фіксується критичне зменшення першокласників порівняно з попередніми роками. Заступниця міністра освіти Надія Кузьмичова повідомила, що до 2029/2030 року кількість першокласників може знизитися на 30–33% порівняно з 2025/2026 роком. Падіння народжуваності почалося ще у 2020–2021 роках і посилилося через війну, яка змусила багато сімей виїхати з країни або переміститися у безпечніші регіони.

Народжуваність найбільше впала у прифронтових областях: на Донеччині вона скоротилася вдвічі, у Запорізькій — втричі. Навіть у відносно безпечних регіонах, як-от Вінниччина, Тернопільщина та Львівщина, народжуваність знизилася приблизно на 20%. Це вже відчуває вся освітня система, адже менша кількість дітей означає порожніші класи і необхідність реорганізації шкільної мережі.

Середня наповнюваність класів в Україні становить 15,7 учня, але ця цифра приховує значні регіональні відмінності: від 12,9 учня у Тернопільській області до 25,7 у Києві. У низці областей із низькою наповнюваністю класів існує високий ризик укрупнення або закриття малокомплектних шкіл через демографічний спад і високі витрати на їх утримання. Водночас у великих містах, особливо в Києві та Київській області, висока наповнюваність класів зумовлена концентрацією населення та обмеженою кількістю шкіл.

Демографічні зміни відображаються і на мережі дитячих садків. За останнє десятиліття їх кількість скоротилася з близько 14,8 тисячі до 11,6 тисячі, а кількість дітей, які відвідують садки, зменшилася майже вдвічі. Заступниця міністра освіти Анастасія Коновалова називає цей спад безпрецедентним. За прогнозами МОН, до 2027 року кількість дітей віком від одного до шести років скоротиться приблизно на 35% — з 881 до 570 тисяч. Навіть у великих містах, таких як Одеса, Харків, Запоріжжя та Житомир, кількість вихованців садків за три роки знизилася приблизно на 10 тисяч у кожному.

Демографічний спад змінює і логіку реформи старшої профільної школи. Зараз в Україні налічується 11 820 закладів загальної середньої освіти, з яких 63% розташовані у сільській місцевості, де демографічний спад відчувається найгостріше. Через це універсальні вимоги до мінімальної кількості учнів у класах чи школах матимуть різні наслідки для різних громад. Реформа «Нова українська школа» передбачає створення відокремлених старших профільних шкіл — академічних ліцеїв, які не будуть у кожній громаді. Це означає, що частина учнів після 9-го класу змушена буде навчатися поза межами свого села.

Оптимізація мережі шкіл для одних громад може стати шансом на якіснішу освіту, а для інших, особливо віддалених чи прикордонних, — загрозою доступності навчання. Закриття школи запускає ланцюг причинно-наслідкових зв’язків: зменшення кількості учнів → втрата державної субвенції → неможливість утримувати школу → закриття → втрата робочих місць і соціальної інфраструктури → відтік молодих сімей → подальше скорочення кількості дітей. За понад 30 років Незалежності кількість школярів в Україні зменшилася з понад семи мільйонів до менш як чотирьох, а мережа шкіл скоротилася лише на третину.

Кожне рішення про реорганізацію чи закриття школи вимагає ретельного аналізу, особливо в гірських та прикордонних громадах, де це може позбавити дітей доступу до освіти. Державі доведеться шукати баланс між ефективністю використання ресурсів і збереженням доступності освіти для всіх регіонів.