Влад Журавльов, військовослужбовець 501-го окремого батальйону морської піхоти, провів понад чотири роки у російському полоні після боїв за Маріуполь. Він повернувся в Україну 15 травня 2026 року під час масштабного обміну полоненими у форматі “1000 на 1000”, повідомляє Еспресо. Його побратим і друг Денис Мацола, з яким вони разом служили та займалися активізмом до війни, досі залишається у полоні.

Журавльов розповів, що до армії прийшов у 18 років, керуючись ідеологічними переконаннями та бажанням бути корисним у важливий для країни час. “Я вважав неприпустимим терпіти імперіалістичну агресію зі сторони нашого противника, Росії”, — згадує він. Службу починав гранатометником, а згодом опинився на передовій у Широкиному на Донеччині, де його застала повномасштабна війна. За словами Журавльова, для нього війна почалася ще у 2014 році, а 24 лютого 2022 року стала лише новою фазою тривалого протистояння.

Під час оборони Маріуполя підрозділ Журавльова опинився в оточенні, логістика ускладнилася, а забезпечення поступово погіршувалося. Особливо важкими були бої 2 квітня, коли українські захисники зазнали значних втрат через масовані штурми російських військ. “Дуже безжально вони ставилися до своїх людей, чого не могли собі дозволити ми”, — зазначає Влад. Оборону довелося відступити на нову лінію, а серед цивільних, які залишалися у місті, багато хто не мав змоги евакуюватися через постійні обстріли, відсутність транспорту чи документів.

Журавльов також розповів про свого побратима Дениса Мацолу, з яким познайомився ще під час активістської діяльності. Денис допомагав переселенцям з окупованих територій, а згодом вирішив приєднатися до морської піхоти. “Можна нескінченно допомагати людям, які потрапили в ці складні обставини. Але, можливо, краще буде взяти участь у бойових діях на сході, щоб якомога швидше наблизити нашу перемогу”, — пояснює Журавльов мотивацію друга. Обидва потрапили у полон під час оборони Маріуполя, однак наразі лише Влад повернувся додому.

Історія Влада Журавльова — це свідчення стійкості й відданості українських військових, які, попри багаторічне перебування у полоні, не втратили віри у свою справу та продовжують боротися за визволення побратимів.