Актор Микола Бичук, який до війни працював у театрі, займався волонтерством і зняв документальний фільм про облогу Чернігова «Лютий», нині служить у полку «Арей» і мріє повернутися до творчості після перемоги. Про це він розповів Gazeta.ua.

На початку повномасштабного вторгнення Микола працював у Чернігівському драматичному театрі та мав бронь, однак після її завершення отримав розпорядження з’явитися до ТЦК. Він потрапив до 2-го Інтернаціонального легіону, а з початку цього року разом із легіоном увійшов до 253-го штурмового полку «Арей». Бичук воював під Покровськом, Вовчанськом, а зараз перебуває на Запоріжжі.

«На війні будь-яка робота важка і стресова. Чомусь найбільше закарбувалось у пам’яті, як ми вивозили пораненого суміжника. В такі моменти ти усвідомлюєш, що ти крихта в цьому всесвіті. Ти просто ніщо. Ти бачиш хлопця, який, як і ти, заїжджав на роботу в кузові пікапа, й стікає кров’ю. Але він на щастя вижив. Після таких моментів переосмислюєш життя. Інакше починаєш ставитися до близьких людей. Більше цінувати», — поділився Микола.

Після переходу до полку «Арей» його бойова робота не змінилася: «Пікап, позиція, бліндаж, вихідні… І все по колу. І так уже два з половиною роки. Звісно, це втомлює. Але вибору немає — треба триматися».

Щодо театру, Бичук зізнається, що на початку служби ще думав іноді виходити на сцену, але згодом зрозумів, що поєднувати це неможливо. «Я працював у запорізькому театрі Vie цілий сезон. Вистава називалась “Бридкий”. Мені ці місця знайомі, у мене в Запоріжжі багато друзів», — згадує актор. Особливо запам’ятався вечір, коли він пройшов військово-лікарську комісію, зіграв виставу разом із колегою Петром, а наступного дня поїхав до навчального центру. «Вистава в той вечір прозвучала зовсім інакше. Все було не так як раніше. На жаль, Петро загинув і ми вже ніколи не зіграємо цю виставу», — розповів Микола.

У серіалах він переважно грав поліцейських і судмедекспертів, знімався у «Агентах справедливості», «Речдоці», «Відважних».

Фільм «Лютий» Микола почав знімати після повернення до Чернігова на початку вторгнення. Він спілкувався з військовими, медиками, рятувальниками, волонтерами, фіксував їхні історії. «Я зняв неправильний документальний фільм. Бо спочатку збирав матеріал, а потім писав сценарій. У вересні 2022-го презентували фільм у Парижі на форумі на підтримку України. Потім я почав його возити на різні фестивалі. Фільм прозвучав. У нього хороша історія. Його досі дивляться. Всі історії такі життєві, і такі сміливі», — розповів Бичук. Він зізнається, що не може дивитися фільм повністю, згадуючи слова жінки, у квартиру якої влучила бомба: «Це боляче, страшно і несмачно».

На питання, чи погодився б він знятися в російському кіно, Микола відповів: «Ні-ні. На щастя в мене там і родичів нема. Нам дуже довго казали, що ми дуже залежні від них у мистецтві. А коли все перевернулося, то виявилося, що ні. Ми незалежні».